Летить овод. Дивиться, коли ж у холодочку під кущиком сидить комар.
Він і каже йому: «Полетімо, брате, за компанію!» — «Е, тобі добре, коли в тебе самі ребра, а я жирний, — сонця боюся». — «Ну, прощай же, коли так!» — «На добре здоровля», — одказав комар.
Тільки що сіло сонечко, комар летить і пісеньку співає, а сам думає: «Стріну коня або чоловіка, то з’їм!» Коли глянь: на сухій гілляці сидить надувшись овод та куняє. «А, здоров, пане-брате!» — сказав комар, штовхнувши овода. «Та що! Здоров!» — одказує спросоння овод. «Полетім, брате, тепер за компанію!» — «Не полечу: холодно, та й боюсь, щоб жупан не заросить». — «Прощай же, видно, овод комарю не товариш!» — «На добраніч», — одказав овод, потер задніми лапками та й захропів.
