Лев був дуже гордий і дуже пихатий. Він любив бродити по савані, ревіти і гарчати, коли бачив своїх підданих – тварин – Жирафа чи Гієну, Слона, Газель чи Мавпу – щоб показати, який він могутній Лев.
– Я дуже могутній король!- ревів він. І його піддані низько вклонялися перед ним.
Одного разу Лев зазирнув у дзеркальні води озера. Його вразила власна велич.
– Яка я прекрасна і благородна істота, – подумав він. – Я дуже могутній король! – він ревів. – Я дуже могутній король!
Лев чепурився, позував і хизувався перед скляною поверхнею озера годинами, милуючись своєю величчю. Нарешті, Лев сказав:
– Я покажу своїм відданим підданим, що їх лідер є найсправжнісіньким Королем.
Лев одягнувся в свої пишні шати, свою коштовну корону та всі свої золоті та срібні медалі. Його одяг був дуже важким, але в ньому він виглядав могутньо та велично.
– Я дуже могутній король!- він ревів у захваті. – Я дуже могутній король!
Лев розіслав повідомлення всім своїм підданим – тваринам – Жирафу, Гієні та Слону, Газелі та Мавпі. Він розіслав повідомлення всім тваринам, які живуть у савані або в джунглях, запрошуючи їх на зустріч на парадному майданчику перед його палацом, де вони могли милуватися ним у його вишуканості.
Отож тварини прийшли побачити Лева; Жирафа, Гієна і Слон, Газель і Мавпа. І ще з ними прийшли багато інших тварин: від величної Зебри в чорно-білій шубі до маленького крихітного Жука, який був такий малий, що йому довелося йти по обочині дороги, щоб більші тварини випадково на нього не наступили.
– Я маленький. Я дрібненький. Люди дивляться вниз і не можуть мене бачити, – співав Жук, коли пробігав у високій траві біля дороги. – Я дрібненький. Я маленький. Але всередині я високий, як дерево!
Коли тварини зібралися на парадному майданчику, Слон протяжно протрубів, і Лев вийшов у всій своїй величі.
– Я дуже могутній король!- він ревів. -Я дуже могутній король!
Лев походжав, позував і хизувався перед своїми підданими. Тварини були вражені його пишністю і схилялися перед ним. Лев проходив рядами Слонів і Жирафів, Гієн та Газелей, ревів і гарчав, щоб показати, наскільки він могутній.
– Я дуже могутній король!- він ревів. -Я дуже могутній король!
Тоді Лев побачив маленького крихітного жука, що стояв один окрай дороги. Жук співав собі, спостерігаючи за Левом. “Я маленький. Я дрібненький. Люди дивляться вниз і не можуть мене побачити”, – співав Жук, коли Лев проходжав перед своїми підданими. – Я дрібненький. Я маленький. Але всередині я високий, як дерево!
Лев сказав Жуку:
– Ти, Жук, вклонися мені!
Жук сказав:
– Ваша Королівська Величність, я знаю, що я маленький, але якщо ви уважно подивитесь на мене, ви побачите, що я роблю уклін!
Лев відповів:
– Жук, тебе важко побачити там! Я не впевнений, що ти мені кланяєшся.
Жук сказав:
– Подивись на мене уважно. Я запевняю тебе, що я кланяюся.
Лев нахилився, вдивляючись на маленького крихітного жука. Його чудові шати, коштовна корона та безліч медалей зробили його настільки важким, що Лев хитався та гойдався, коли він нависав над маленьким крихітним жуком. Тоді Лев втратив рівновагу і впав головою вниз! Його королівська корона злетіла, і Лев котився туди-сюди, вниз з крутого пагорбу, і злетів у канаву, повну каламутної води.
Усі тварини сміялися і сміялися, побачивши, як каламутний Лев валявся в канаві. Злякавшись, маленький крихітний жук поспішив геть. І забризканий Лев також помчав геть. Зрештою, він був не такий вже й могутній.
