ДІЯ II
КАРТИНА П’ЯТА
Ранок над ставом, віночок верб над плесом. Біля греблі, за купиною немочених конопель, сидять з вудочками Марко Безсмертний і Хведько.
Хведько. То, кажете, тут є риба?
Безсмертний. Є, Хведю, бо вода линами пахне. О!.. (Вхопився рукою на вудлище).
Хведько (аж скочив на ноги, пошепки). Ой, тягніть! Підсікайте!
Безсмертний. Не кипи!
У повітрі блиснула рибина.
Хведько. О! Окунище!
Безсмертний. Окунець.
Хведько. Поплюйте одразу ж.
Безсмертний. Нащо?
Хведько. Так годиться. (Тричі тьхукав на рибину). Тепер буде ловитись. От я минулого року спіймав коропа — в ночовки не влазив.
Безсмертний. У ночовки?.. Буває. Все буває. Колись тут стільки раків було! Як вилізуть на берег — увесь берег ставав червоним.
Хведько. То вони вже вареними вилазили? Буває…
Чути схвильовані жіночі голоси, що наближаються. До ставка підходить гурт дівчат і молодиць, а за ними Беабородько і Шавула. У декого з жінок лопати, в інших за плечима — зв’язки лискучих перевесел.
Варка. Де це видано, щоб у таку пору заставляти людей коноплі мочити?
Ольга. А йому що, хіба він сам полізе?
Гордієнчиха. Каліками хочете поробити нас.
Куценко. Про що ж ви, Антоне, думали в теплі дні?
Безбородько. Для керівництва ніколи немає теплих днів — для керівництва дні завжди гарячі. Побули б у моїй шкурі, то пе тільки у воду — під кригу полізли б.
Гордієнчиха. Після перепою?
Безбородько (розсердився). Що ви мені бабський бунт підіймаєте? Звикли до всякого за окупацію!
Варка. Безсовісний, чого ти нам вибиваєш очі окупацією?
Шавула. Та що ви, бабоньки, показилися чи дурманом сьогодні поснідали? Хіба ж прядиво для мене чи для голови потрібне? Усе ж для фронту, тільки для нього!
Ольга. Отак би й говорив одразу, а не страхав. Ми вже з сорок першого року лякані. (Зачерпнула рукою воду).
Варка. Ну як, Ольго, холодна?
Ольга. Трохи тепліша, ніж на водохреща.
Безбородько. Ви, баби, гарячі, одразу нагрієте став, я знаю вас…
Варка. Совісті нема в декого ні на копійку. Це ж усі ми принесемо додому простуду і кольки. Хіба ж ми колгоспу тільки на один день потрібні?
Безбородько. Безідейні розговорчики. Вийдете, як перемиті. А щоб не кахикали та не морщились — пошлю за горілкою. Хто має сякий-такий запас?
Мавра. У мене є.
Безбородько. У тебе, Мавро? Ну що ж, давай ключі. Шавула в один мент збігає. (Підходить до Маври, косуючи, тихо говорить). Увечері прийду. (Бере ключі, віддає Шавулі).
Шавула тюпцем подався за горілкою.
Варка. Іч, який проворний на дармову горілку.
Безбородько. Чи ти, жінко добра, не можеш хоча б на часинку втримати язика на зашморзі? Ну, бабоньки, вперед — броня кріпка і танки наші бистрі.
Мавра першою рушає у воду.
(Сердито поглянув на неї). Чого, Мавро, поперед батька лізеш у пекло? Молодших нема?
Ольга. Хоч одну пожалів. З якого б це дива?
Сміх.
Мавра (почервонівши). Він пожаліє… аякже, діждешся.
Варка. Ну, годі! Заплющуйте, дівчата, очі — і в воду.
Жінки вже почали входити в став, але їх зупинив гнівний голос Безсмертного.
Безсмертний. Сті-і-ій-те! Русалками чи каліками хочете стати? При такому керівництві — це недовго. Що, голово, нове хрещення Русі вигадав? Святим Безбородіком хочеш стати?
Безбородько. А тобі яке діло, ким я хочу стати? Ти чого, практично, мій авторитет на масах підриваєш?! Коли нема чого робити, накульгуй додому. А нам прядиво потрібне.
Безсмертний. Про що ж ти думав восени?
Безбородько. Про що? Піднімав, організовував тил. Бабоньки, чого порозвішували вуха, баламутство слухаючи? У воду!
Безсмертний. Ні, голубе, не полізуть вони!
Безбородько. А хто? Може, мені накажеш?
Безсмертний. І накажу! Ану, організовуйсь і мобілізуйсь у воду!
Мавра. Ой лишенько…
Безбородько. Я?! Ти після своїх поранень збожеволів чи забуваєш, з ким говориш?
Безсмертний (ледь стримуючи себе). Лізь, жабо!
Безбородько. Марку, отямся!
Безсмертний (виймає з кишені пістолет). Я що сказав?
Безбородько (кричить перелякано). Не жартуй, Марку!..
Безсмертний. Лізеш? Раз… Два…
Безбородько (підняв угору руки). Здаюсь… Тобто лізу… (Перелякано задкує до води). Але це насильство над авторитетом… Запам’ятай.
Безсмертний. Бери лопату.
Безбородько. Марку, може, по-доброму скінчимо цю комедію?
Безсмертний. Вона тільки починається. Варко, ану подай своєму голові лопату. І то авторитетну! Сили у нього, як у бугая.
Варка охоче виконує наказ. Косуючи на пістолет, Безбородько Починав сам ту роботу, на яку хвилину тому посилав жінок. А холодна вода робить свое діло, і в Безбородька цокотять уже зуби.
Безбородько. Марку… покинь оці жарти… бо пропаду…
Безсмертний. Уже напрацювався? Відстоїш у воді вдвічі довше за жінок.
Безбородько. Чому ж удвічі?
Безсмертний. Бо тобі не треба родити дітей.
Захекавшись, вбігав з двома пляшками самогону Шавула. Побачив Безбородька у ставку з лопатою, побачив спрямований на нього пістолет і… остовпів.
Шавула. Ой-ой, що тут? Власть перемінилась?
Варка. Еге ж, царьок у воду поліз…
Ольга. Чого закляк зі своєю самогонкою? Пригости хлібодавця.
Шавула (боязко, до Марка). Марку Трохимовичу, дорогенький, можна їм хоч однією чарочкою пособити, щоб кров не застоялась?
Безсмертний. Пособляй.
Шавула вихопив з кишені чарку, хукнув, налив її до вінця і обережно поніс голові, виявляючи йому очима і постаттю свою відданість і співчуття. Безбородько одним духом перехилив чарку.
Шавула (повернувся до Марка, пошепки). Може, й ви? Таку буряківочку сам Черчілль на Ялтинській конференції пив би. Не хочете? То як хочете. Я їм іще наллю. Отак же й пропаде чоловік.
Безбородько. Що ти шепчеш, як рак у торбі? Біжи гукай маси й міліцію!
Шавула. Але ж… (Боязко зиркнув на Марків пістолет).
Безсмертний. Он маси вже йдуть. Мобілізуй їх!
До ставу підходять люди.
Гайшук. Картина!
Гордієнко. Вперше бачу нашого голову з лопатою, а не з чаркою в руках. Мабуть, щось у лісі здохло.
Василь Тримайвода. Ай-я-яй! І нікому ж сфотографувати цей ентузіазм!
Сміх.
Безбородько. Гигикайте, гигикайте! Глядіть, щоб на кутні потім не довелося гигикати за це беззаконня.
Безсмертний. Бач, уже й закон згадав, а, може, далі і людяність згадаєш…
До гурту наближається дід Євмен.
Дід Євмен. Що тут, збори чи встава? (Побачив Безбородька). Ого! Оце я розумію! Оце голова! Ще крига не зійшла, а він, на злість ворогам, самотужки замочує коноплі!
Безбородько (крізь зуби). Елемент.
Шавула (до Марка). Дозвольте ще чарочку піднести людині?
Безсмертний. Ну, добре… вилазь, мочильнику! Надіюсь, тепер знатимеш, коли коноплі треба замочувати?
Безбородько (виходить з води). Іще хтось запам’ятає. (Сів на пагорбок).
Шавула стягує з нього чоботи.
Дід Євмен. Ет, не чекав такого від тебе, Марку! Ліберал ти і попортуніст.
Безсмертний. Чого ж я, діду, ліберал і попортуніст?
Дід Євмен. Ще й питає! Утопити треба було торбохвата — і ніяк не менше! Хоч би одні веселі похорони справили.
Гордієнчиха. Ї-їй-бо, сказився чоловік! Хочеш, щоб Марка по судах затягали?
Дід Євмен. Не затягали б. Жаль, що кінчилось таке веселе кіно.
Всі, крім Безбородька і Шавули, виходять.
Безбородько. А бачив, коли я пригрозив, Марко перелякався?
Шавула (оторопіло). Га? Коли? (Перебудовується). Аякже — бачив. Наробив шелесту — і в кущі. Ковтніть іще для согріву тіла, душі і мислі. Бо зараз, як сядемо за стіл…
Безбородько. Випивати?
Шавула. Ні, сочиняти! Це ж матеріал! Коли вже наганяти страху, то наганяти. По-перше, напишемо начміліції — за утопленіе голови і авторитету. По-друге, органам — за диверсію! По-третє, першому секретарю райкому — за підрив політики і посівної кампанії. По-четверте, в газету — за все разом. І тоді побачимо: кого топили, а хто на дно булькне.
Безбородько. Чи не забагато розведемо канцелярії? Без преси обійдемось.
Шавула. Маслом каші не збавиш! Раз є преступленіє, повинно бути наказаніє. А чи не можна це намалювати в газеті?! Там в такий художник…
Безбородько. Знаю, знаю його. Він поки горобця намалює, бика з’їсть.
Шавула. Ет, шкода, що не було якогось письменника…
Безбородько. Не розумію, чого тебе так на літературу тягне? На живого письменника дивись і опасайся, а мертвого можна і шанувати.
Шавула. У мене про літературу є своє мечтаніє.
Безбородько. Мечтаніє… Література, коли вже має щось писать, так про історію… її можна критикувати.
Шавула. Киселю треба подзвонити. То такий теоретик, такий теоретик — базу підведе. А нам — аби база була. Надстройку — надстроїмо! (Схрестив розчепірені пальці).
