Надумали комахи обрати собі царя. Бо куди це годиться – у звірів царює Лев, у птахів Орел верховодить, і лиш вони без правителя!
– Я! Я буду вашою царицею, – вилетіла поперед усіх балакуча Муха. – Я найпрудкіша, всюди встигаю, все знаю, мені й царювати.
Комахи, кожна на свій лад, загомоніли, а потім перевели погляд на Мурашку. Та, хоч і не вискакувала наперед, ніколи не відмовляла іншим у добрій пораді.
– Мухи, звичайно, спритні, – мовила вона, – проте не дуже розумні. То на липкому попадуться, то в павутинні заплутаються.
Знічена Муха сховалася поміж комах. Тоді заворушив довгими тонкими лапками честолюбний Павук.
– Я, хоч і не комаха, – сказав, – але міг би дуже добре правити вами…
– Навіщо нам цар зі сторони? – зупинила його Мурашка. – Краще поганий свій, ніж добрий чужий.
На середину галявини вилетіла Бджола.
– Я дуже корисна, – почала говорити, – збираю мед, запилюю квіти…
– Але й ти не найкорисніша, – перебив її хтось. – Наприклад, Мурашка знищує стільки шкідників, що заслужено зветься санітаром лісу.
Бджола погодилась, бо була чесна і справедлива комаха. Але хто ж стане царем?
– Може Мурашку оберемо? – почувся чийсь несміливий голос.
Та в цей час на галявину вибіг велетенський Жук-Турун. Його фіолетовий, з темними цяточками панцир тьм’яно виблискував на сонці, а вуса загрозливо ворушилися.
– Що тут за балачки без мене, – заявив самовпевнено, – я буду царем! Адже поміж вас я найдужчий.
І обвів усіх грізним поглядом.
Комахи злякано відсахнулися. Метелики стривожено затріпотіли крильцями, а комарі, таргани і блохи принишкли, затуляючись травинками. Тільки Мурашка залишилася на місці.
– Нічого вихвалятися, – мовила спокійно, – були б зі мною мої подруги – мурашки, ми б швидко збили тобі пиху.
Жук-Турун лиш тепер помітив маленьку сміливицю, що стояла попереду усіх, і зневажливо зміряв її очима:
– Та я й з двадцятьма такими як ти впораюся.
Комахи засперечалися. Та швидко дійшли згоди:
Долю корони визначить бій між двадцятьма мурашками і жуком.
За якийсь час на галявині з’явилося двадцять мурашок. Жук, розтуливши щелепи й люто крутячи вусами, кинувся на них. А мурашки, що обступили Туруна з усіх боків, почали бризкати на нього мурашиною кислотою. Жук зупинився, закрутився на місці й, наче очманілий, кинувся тікати.
– Ура! – радісно загукали комахи. – Мурашка – наша цариця! Відтоді царицею комах стала Мурашка. Муху обрали листоношею, Бджолу – першим міністром. Павук так хотів хоч ким – небудь керувати, що його призначили другим міністром. А Жука-Туруна прогнали аж на край лісу. Щоб нікому більше не шкодив.
