Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з’їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому:
— Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуйся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те в пригоді стану!
Засміявся лев:
— Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна мишка — мені, цареві над звірями, в пригоді можеш стати?! В якій же це пригоді?
— А хто може теє знати,— каже мишка,— тільки благаю я тебе — зглянься наді мною!..
Зглянувся лев, пустив мишку. Подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки.
Коли це, за яким часом, попався лев у тенета. Б’ється, сердешний, борсається в тенетах, нічого не зробить — ще гірше заплутався в сітку. Аж де не взялась мишка,— одну петельку перегризла, другу… Як заходилась, то таку дірку в тенетах зробила, що й лев виліз! Тоді мишка й каже левові:
— А що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригоді стала!
— Бачу,— каже лев,— віддячила ти мені і навчила мене!.. Спасибі тобі.
