Стояв літній погожий день. Сонечко ласкаво виблискувало промінчиками, небом плавали кучеряві хмаринки, співали пташки.
Неподалік від озера, по якому плавали білі лебеді, стояв великий красивий палац.
У палаці жила маленька дівчинка. Вона була не звичайною дівчинкою, а Принцесою.
Маленька Принцеса спала у своєму ліжечку, прикрашеному великою кількістю рожевого мережива.
І щойно, перший промінчик сонечка залоскотав личко дівчинки, вона одразу прокинулась.
Але прокинулась сердитою. Надувши щічки, Принцеса встала й попрямувала до вікна.
– Знову цей ранок! — буркнула Принцеса й одягла мережане платтячко.
Вибігши в сад, вона, за звичкою, полила свої улюблені рожеві троянди, але вони похилили голівки, наче зів’яли.
Потім дівчинка побігла далі, щоб послухати чудовий пташиний спів. Але в саду було тихо. Лише вітер колихав верхівки дерев.
Принцеса ще більше розсердилася й помчала до фонтану, в якому плавали сріблясті рибки. Та фонтан не працював. А рибки неохоче юрбилися по самісінькому дні.
Дівчинка розлютилася й щодуху помчала до палацу. Вона так швидко бігла, що зачепилася за камінець і впала.
Принцеса не могла більше стримувати сльози і гірко заплакала.
– Чому в мене нічого не виходить? Чому так?!
– Мабуть тому, що ти дуже сердита. — промовив хтось тихенько поряд з дівчинкою.
Принцеса озирнулася. Навколо не було нікого, тільки маленький кролик сидів у траві й жував кульбабку. Принцеса подумала, що їй почулося й знову заплакала.
– Не сердься, і в тебе все вийде. — знову почувся голос.
Принцеса озирнулася, і з цікавістю подивилася на кролика.
– Це ти говориш зі мною? – спитала вона.
– Так. — відповів Кролик і підстрибнув поближче до дівчинки.
– Я не можу не сердитись. Все зовсім не так, як я хочу.
– А ти спробуй. Бути доброю набагато легше, ніж тобі здається.
– Ти думаєш?
– Так. Я навіть знаю, як тобі допомогти.
– Як?
– Я подарую тобі найцінніший подарунок – частинку свого добра.
– Як це?
– Ось так! – сказав Кролик і стрибнув дівчинці на коліна.
Він пригорнувся до неї, полоскотав її вусиками, притулився носиком і поклав свої пухнасті лапки дівчинці на долоні.
– А де ж подарунок? — спитала Принцеса.
– А ти відчуваєш тепло, яке я тобі дарую?
– Так!
– І тобі стає радісно і легко?
– Так! – зраділа дівчинка.
– Оце і є часточка мого добра. Коли ти будеш дарувати іншим добро, їм теж буде легко і радісно.
– І тоді заспівають птахи і розквітнуть квіти?
– І запрацює фонтан… – продовжив Кролик і зник.
Дівчинка озирнулася. Кролика не було. Але співали птахи, навкруг цвіли квіти, шумів фонтан.
Дівчинка посміхалася, а в серці вона відчувала тепло і радість від добра, яке їй подарував Кролик.
