Любов Пономаренко: Твори

Любов Пономаренко — сучасна українська письменниця-прозаїк, хоча входила в літературу як поет зі своєрідним розумінням та змальовуванням світу. В її творах приголомшливі сюжети та неординарні герої, таємнича недомовленість змушує читача замислитися, мова вразлива, насичена і водночас образна і лаконічно-прозора. Новели письменниці заворожують своєю відкритістю та реалістичністю, критики недаремно її назвали «синім дивом української новелістики». Вона — майстер неоімпресіоністської новели. В новелах авторка використовує фантастичні елементи, які поряд з реальними фактами, показують навколишній світ крізь призму фантасмагорії: у ньому не тільки люди розмовляють, але й ящірки, а земля дихає, дійсність змішана з світами снів.

Любов Пономаренко заглиблюється у психологію людини, зображуючи людські долі, неначе власну, співпереживає своїм героям, розкриваючи складність людських взаємин у хвилюючих сюжетах. Центральним образом в оповіданнях є образ дерева, який символізує незламність християнських цінностей не тільки людини, але й родини, народу. Читачі, як дорослі, так і маленькі, відзначають, що її твори ніби магнетичні, їх хочеться читати й перечитувати. У 1998 році талановита новелістка отримала премію «Благовіст» (1998р.) та у 2000 р.— премію Олеся Гончара.