Марко Вовчок: Твори

Марко Вовчок — перша жінка-авторка в українському письменстві, виступила як новатор у розвитку прози, внісши нові, злободенні теми: показ народних протестантів проти жорстокого соціального ладу, змалювання внутрішнього світу жінки-кріпачки. Новою була і манера письма: вона пише не від третьої особи, а використовує так звану «я-розповідь», ставши на шлях критичного реалізму. Це зробило прозу митчині більш правдивою та емоційною, а персонажів — яскравішими, читач ніби сам бачить, як герой оповідає.

Основні мотиви творчості: страхіття життя покріпачених людей. Письменниця писала і сатиричні твори, де висміює порожнє життя поміщиків. Її заслуга полягає і у створенні першої прози для дітей — літературних казок.

Її твори, пройняті глибокою народністю та реалістичністю, любов’ю і співчуттям до кріпаків, жагучою ненавистю і презирством до панів, мали значний ідейний вплив на подальший розвиток соціальної прози. Марко Вовчок продовжила традиції Шевченка та заклала основу реалістичній прозі, збагатила літературну мову фольклорним розмаїттям.

Оповідання й повісті письменниці і дотепер залишаються актуальними, у них не тільки показаний певний історичний відрізок часу, але й глибоко розкрита психологія людей, порушені морально-етичні проблеми, які не змінюються з часом.

Марко Вовчок – Народні оповідання