1
Що таке молоколог, інтересуєтесь? Як що?
Зоолог, як ви знаєте, — людина, що розуміється на зоології.
Біолог — на біології.
Молоколог — людина, що дуже сильно інтересується молоком.
В одному районі корови не дуже щедрі на молоко: по нуль цілих, півглечика десятих на фуражну корову.
Дійшло в деяких колгоспах до того, що доярки фуражну корову за дійку — смик! — а корова — муу!
Старі колгоспники, которі вже бувалі, та й чесні зоотехніки кажуть:
— Фуражна корова голодна, вона молока не дасть! Навіть півглечика десятих не дасть!
Секретар нагримав на зоотехніків:
— Із ситої корови й моя бабуся молока надоювала! Так то ж коли було! За царя Панька! А тепер ми вже до автоматики дійшли, до телемеханіки, а ви все старої співаєте! Доїть корови день і ніч, а щоб мені молоко було!
Спробували.
Почепили на Маньку перпетууммобільні автодоїльники. Так би мовити, на віки вічні… Стоять, чекають… Стоїть і Манька… Стоїть, реве… Молока — нема.
Уночі, коли біля Маньки залишилася вартова доярка, старенька Марфа Карпівна, а на фермі — сторож дід Карпо Петрович, дивилися вони на Маньку, дивилися, а потім дід і каже:
— Шкода корови! Поглянь, Марфо, тут за порядком, а я збігаю додому, є в мене оберемок сіна, принесу, може, щось капне.
Приніс Карпо Петрович оберемок сіна.
— Ставай, Марфо, з сіном спереду, а я з вилами ззаду. Подивимось, чи не буде наслідків.
Наслідки з’явилися одразу спереду і ззаду. Замовкла Манька, хапаючи сіно, стало дужче чути, як гуде в вакуумі, а молока не було.
Карпо Петрович глибокодумно заявив:
— Так воно одразу не закапає! З рота до хвоста ближче, ніж до дійки, та й путь пряміша, а до дійки попоцвіркаєш по тих залозах. Не буде, Марфо, діла!
— Та хай коровка хоч попоїсть, спасибі тобі, Карпе!
Одно слово, теоретична настанова секретаря практикою не підтвердилася.
2
— Ну як? — грізно запитав секретар.
— Нема молока! Корови треба годувати!
— Ат! — махнув рукою секретар, а проте вирішив з’їздити на Всесоюзну сільськогосподарську виставку подивитися, як воно з цією справою у передовиків.
Поїхали.
Для набуття досвіду в сільському господарстві із району до Москви на Виставку поїхали секретар райкому, голова райради і — що особливо цінно для розвитку сільського господарства! — заврайторгом, завскладом чайної, голова райспоживспілки і керівник контори “Заготживсировина”.
“Заготживсировину” захоплено було з собою найголовніше для того, щоб повчитися, як зберігати шкури в масовому масштабі.
Їздилося весело.
Повертаючись додому, районні керівники наказували завторгові й завчайної та голові райспоживспілки:
— Ви, хлопці, дивіться! Як не буде в нашій чайній таких ескалопів, як у “Метрополій, душа з вас вон! Ви гадаєте, що ми вас так собі, прогулятися до Москви возили?!
3
Приїхавши додому, районні керівники скликали зоотехніків:
— Дояться корови? — запитали.
— Дояться! — відповіли зоотехніки.
— Часто?
— Як треба телята годувати!
А директор МТС авторитетно зауважив:
— Навіщо ті телята годувати? Молоко тільки розтринькуємо! Тепер же, кажуть, корови без телят дояться!
…А в районі ревли корови і гребли передніми ногами бугаї. Свистів вітер, колючий, пронизливий, мокрий… І не тільки в степу, а в декого з керівників під картузами.
