1
Коли в колгоспі одержали відомості про те, що до них їде відповідальний робітник з області, керівництво колгоспу не дуже схвилювалося.
Головував у тому колгоспі метикований голова, який одразу упевнено і категорично заявив:
— Викрутимось! Ви тільки, — звернувся голова до членів правління, — не рвіться поперед батька! На всі запитання відповідатиму я сам!
— Інтересно знати, чого він їде? — бідкався завгосп.
— Чого? Чого? Що ти, не знаєш, чого до нас з області чи з центру їздять?! Перед весною — чи готові ми до весняної сівби? Влітку — їх збиральна непокоїть! Восени — корма для худоби! Знаємо чого!
— А як культосвітньою роботою поцікавиться? — перелякано запитав секретар парторганізації.
— Та де ти бачив, щоб культосвітньою роботою цікавилися?! — заспокоїв його голова правління.
— А пам’ятаєте, три роки тому начальник обласного управління сільського господарства клубом поцікавився, а в нас якраз у клубі телята були ізольовані?! Такого рейваху наробив…
— Так його тоді хотіли головним агрономом нашої МТС призначити, він примірявся, чи підходящий клуб під його квартиру.
— Та воно береженого й бог береже!
— Це — правильно! От що! Ти на всяк випадок заховайся: ми скажемо, що виїхав у сусідній колгосп договір на соцзмагання перевіряти!
— Ну, та чого ж таки він їде? — не вгавав завгосп.
— Чого їде? Чого їде? Чого треба, того й їде! Не скигли! По місцях! І — мовчок! Викрутимось! — скомандував голова.
2
Представник із області насамперед поцікавився насінними фондами.
— Скільки, — запитав він, — кукурудзи ви сіяли минулого року?
— Триста! — буркнув голова.
— Скільки, скільки?! — перепитав представник.
— Двісті! — випалив голова.
— Так чи триста, чи двісті? — не відставав представник.
— Двісті тридцять! — не моргнувши оком, рубонув голова.
— Та що таке? — почав уже сердитися представник. — Що, ви не знаєте, скільки ви сіяли минулого року кукурудзи?!
— Як не знаємо?! Та в нас усе по плану розписано! І по сівозмінах! Ми взяли зобов’язання план виконати й перевиконати! Бригада викликала на соцзмагання бригаду, ланка — ланку. Були ланки, що давали по двісті процентів з ентузіазмом! План ми перевиконали з честю! Запланували посіяти триста гектарів в ущільнені строки на високому агротехнічному рівні! Посіяли двісті тридцять квадратногніздовим способом, різниця тридцять гектарів, але на досягнутому не зупиняємось! — тараторив голова.
— Стривай! Стривай! Значить, ви торік посіяли кукурудзи… — почав був представник із області.
Голова його перебив:
— Кукурудза — це сало, м’ясо, молоко! Молочновоскової стиглості!
— Ну, й трудно з вами! — кинув представник.
— Але ми перед труднощами не пасуємо! — перебив його голова. — Ми добре знаємо, що тільки комплекс передових агротехнічних заходів, передовий досвід з останніми досягненнями агрономічної науки дадуть нам як на сто гектарів орної землі, так і на сто гектарів усіх угідь! Зяб!
Представник махнув рукою.
— Де ваше насіння? — запитав він.
— Насіння? Яке насіння? — наїжачився голова.
— Ну, хоча б кукурудзяне! — сказав представник.
— Кукурудзяне? Насіння — основа всякого врожаю, — почав голова. — Насіння слід зберігати у відповідних умовах, перед сівбою протруювати, заздалегідь перевіривши його на схожість! Кукурудзу найкраще сіяти гібридним насінням! Гібридне насіння — це гібридне насіння, а не гібридне насіння, так воно таки не гібридне насіння… — забивав баки голова.
— У вас яке насіння? — запитав представник.
— У нас? — перепитав голова.
— Ну да, у вас! — підтвердив представник.
— У нас? У нас… Кукурудзяне в нас насіння!
— Гібридне чи не гібридне? — поцікавився представник.
— У нас? — перепитав голова.
— Ну да, у вас! — підтвердив представник.
— Гібридне насіння дає прекрасні врожаї! Посіяне квадратногніздовим способом, з подальшим розпушуванням уздовж і впоперек, так воно… — катав голова.
— А можна подивитись? — перебив представник.
— Що? — перепитав голова.
— Насіння! — відповів представник.
— А ви яким насінням цікавитесь? — запитав голова.
— Кукурудзяним! — одповів представник.
— Гібридним чи не гібридним? — запитав голова.
— Яке єсть! — одповів представник.
— Нема… — сказав і зразу осікся голова.
— Як нема! Ви ж казали… — здивувався представник.
— Я кажу, що тут нема! Близько нема! Воно в нас зберігається у четвертій бригаді, а бригада далеко, кілометрів… — заспішив голова.
— Нічого, поїдемо! — підвівся представник.
— Не поїдемо! — замотав головою голова. — Місток там через річечку розібрали. Лагодимо якраз! Не пройде машина!
— То запряжіть коні! — наказав представник.
— Не ковані! А воно, бачите, ожеледиця! Коб не розчахнулися. Коні гарячі! Кукурудзяні коні! Молочновоскової стиглості…
Довго дивився представник на метикованого голову колгоспу, а потім ще довше записував щось собі у блокнот…
З
Але найбільше і мороки, і страху зазнав голова, коли справа торкнулася відгодівлі свиней на м’ясо.
— Як у вас із поголів’ям свиней? — запитав представник.
Голова колгоспу почав весело і без зупинки:
— План поголів’я свиней у нас виконано й перевиконано. Свиноматок ми маємо сімдесят, кнурів — п’ять, усі свині миргородської породи і дають тільки ділові поросята…
— Скільки? — перебив представник.
— Чого? — перепитав голова.
— Поросят! — пояснив представник.
— Якими ви цікавитесь: свинками чи кабанчиками? — запитав голова.
— Діловими! — пояснив представник.
— Поросята в нас миргородської породи, рябенькі! Свинки рябенькі і кабанчики рябенькі! Свинка йде на свиноматку, а кабанчик, як не виложити, так він іде на кнура… Кнури в нас ділові, дуже ділові…
— А про разові свиноматки чули? — перебив представник. — Скільки в цьому році матимете разових свиноматок?
— Разових? — отетерів голова.
— Ну да, разових! — підтвердив представник.
Голова такого не чув, розгубився, і в нього мимоволі вирвалось:
— Ех, раз! Іще раз! Іще много, много раз!
— Ні, це не те! — посміхнувся представник. — Разові свиноматки — це коли молодих маток спаровують один раз, одержують приплід, а потім їх ставлять на відгодівлю. Цим самим ви, витрачаючись значно менше, ніж на постійних свиноматок, збільшуєте вихід отих самих ділових поросят. Чули про таке?
— Чув, чув, розуміється! — бовкнув голова, хоч він і поняття про разові свиноматки не мав. — Але ми вважаємо, що все-таки многоверстатні свиноматки вигідніші…
— Які, які свиноматки? Многоверстатні? Що це за штука, такого не чув! — засміявся представник.
Але голова, побачивши, що засипався вже по самісінькі вуха, замовк…
4
Голова наш, як бачите, не викрутився.
Але багато ще викручуються! Викручуються вони там, де контролери або самі не дуже дужі у сільському господарстві, або не докопуються при перевірці до корінців діла, і метиковані брехуни забивають їм баки.
