Ну, от і радість: у Державному українському театрі (Червонозаводський) прекрасна вистава йде — “Розлом”. Про що “Розлом” говорить?
Нагадує він нам славні часи світанку Жовтневої революції.
Розповідає про те, як крейсер “Заря” пішов із Кронштадта починати нову епоху в історії людства.
Дає нам яскраві малюнки боротьби матросів за пролетарську революцію.
Хороша п’єса. І хороша, і близька, рідна теперішньому глядачеві, особливо робітничому.
І як радісно, що наш молодий театр так блискуче подає цю п’єсу своєму робітничому глядачеві.
Театр можна привітати з задоволенням глядача, глядача — з прекрасною п’єсою, а українське театральне мистецтво — з хорошим, добросовісним, грамотним і працездатним режисером Л. Клещеєвим.
Постановка п’єси “Розлом” показує, що режисер Клещеєв — цінне придбання для нашого театру.
Як подав “Розлом” режисер Клещеєв?
Він показав у п’єсі живих людей, таких, як вони насправді були і робили революцію.
Клещеєв знає, що робили революцію маси, і він на перший план у своїй постановці висуває оту саму матроську масу.
А подає він її в цілій низці правдивих і добре зроблених масових сцен, примушуючи глядача переживати разом із масою її болі й радощі.
В п’єсі прекрасне, ефектне оформлення (особливо — крейсер).
Хороше грають актори.
Тепер трошечки про “інші речі”.
Зустрів оце я режисера Л. Клещеєва й питаю:
— Ну, що далі ставите?
— Нічого.
— Як нічого?
— В плані нема для мене роботи. Довелося тільки плечима знизати.
Театр має режисера, що зробив дві хороших постановки (“Любов під берестами” і “Розлом”). До кінця сезону ще два місяці, і в плані нема для цього режисера роботи.
А в пресі ми читаємо, що театр запрошує для постановки “Заколоту” (“Мятежа”) нового режисера. Чим це пояснити?
Звичайно, може, УЗП харківське має багато грошей, щоб держати хорошого режисера без роботи і запрошувати нового режисера.
Чим це пояснити?
Було б зрозуміло, коли б театр брав якогось видатного режисера-постановника, що справді дав би щось нового й цінного і для театру, і для акторів, а коли цього нема, то це просто, м’яко кажучи, річ зайва.
Оце якраз піти навпаки тим балачкам на останній нараді театральних директорів, де говорилося про якнайраціональніше використання так господарських, як і художніх можливостей наших театрів…
А то, виходить, побалакали-побалакали та й по тому…
Як той казав:
“Побалакай, попе, з медом”.
