Про свині, про поросята, про ковбаси, про кендюх та про різні дуже смачні речі
1. ЩО ТАКЕ Є СВИНЯ
Свинею зветься така людина… (Стій-стій-стій! Не туди заїхав… Отак завсіди, як про свиню почнеш, так когось із знайомих і згадаєш…)
Свинею зветься така тварина, що має чотири ноги, одне рило, один гвинтом хвіст, пару ушей, любить, коли їй кричати: “Паць-паць-паць-пацю-у-у”. Дуже не любить, коли на неї гримнути: “Чу-чу, бодай тобі була здохла”.
Оце є свиня.
Свиня хрюкає, чим і відрізняється від собаки, бо собака гавкає… Крім того, між свинею та собакою є ще одна велика різниця. Собаку завсіди звуть або Лапко, або Рябко, або Бровко, а свиней ніколи так не звуть. Свиню звуть або Чушка, або Ряба, або Біла…
До свиней неґречно раніше ставилися, зневажали свиней, глузували з них…
Що, мовляв, з неї, коли вона свиня? Свиня — й квит…
А потім, як додивилися, як зважили, як підрахували — лелечко моє! Не свиня, а банок. Справжнісінький тобі банок або кооперативне кредитове товариство, куди можна складати все, що є в тебе зайвого, а воно тобі росте, а воно тобі на нього відсотки пруть.
2. ЧЕРЕЗ ЩО Ж СВИНЯ В БАРИНІ ПОТРАПИЛА, А БАРИНЯ В СВИНІ
Через що?
Ану, де ви такої барині знайдете, щоб ти її годував, а вона тобі таку-о користь давала?
Ви найдіть де-небудь таку-о бариню, щоб вона вам разом із барином за 10 років дала 40 000 000 (сорок мільйонів) паненят.
Знайдете?
Та ніколи в світі.
Хоч воно, положим, пани, коли ще мали якономії, плодилися дуже добре, але яка з того користь була?
Що ото паненята горобців з централок на селі стріляли та народ православний полохали… А хіба з нього, з того пана, смальцю натопиш?
Тож-бо то й є.
А добра свиня та красивий русявий молодцюватий кнур, як підрахував один професор, за 10 років можуть дати приплоду 40 000 000 свиней.
От і порівняйте їх з паном та з баринею. І вийде, що свиня — бариня, а бариня — “свиня”. Що кнур — барин, а барин — “кнур”.
Певна річ, що бариня — “свиня” в старому розумінні, коли так дивитись на свиню, як колись на неї дивились.
А як узяти користь од справжньої свині, то далеко барині до неї.
Панів позбулися — заводьте натомість свиней. Свиня на землю не зазіхатиме, четвериками не їздитиме, працювати на неї треба значно менше, як на пана, а користі від одної свині куди більше, як од усіх панів на цілім білім світі.
3. ЗА ВІЩО ТУЮ СВИНЮ ХВАЛЯТЬ
А як же ж її не хвалити?
Купили ви свиню, приміром. Не свиню, а порося. Замішали їй мішанки там чи чого іншого, разів кільканадцять винесли — зирк: уже підсвинок.
Не встигли ви того підсвинка в саж закинути, ось тобі ж була покрова, ось заговіни на пилипівку, незчулись, як три тижні й пилипівки промайнули, а ваш уже “підсвинок” у сажі не вміщається.
А перед різдвом уже всім посемейством на “підсвинку” сидите, “давите”, смалите, скребете й чините… Жінка біга, мов менинниця, Васько кричить:
— Тату, мені хвоста!
Килинка репетує:
— Мені вуха!
Кум пляшкою з-поза тину помахує:
— З ковбасами, Кіндратовичу!
А ви прямо мов князь: ні підходу до вас, ані приступу.
Бо де ж таки: липівка сала — пудів так на п’ять (кумові ви кажете: “Та, мо’, там з півпуда й надрав! Паршиве порося таке, зачучвірене”. Обов’язково так кажіть, бо позичатиме, лиха личина), ковбас чотири окості, ніжки, голова, почеревина… Та нічого тобі не пропада марно… 85 відсотків живої ваги з свині всі йдуть на користь. Тільки 15 відсотків (кістки) і викидаються… Та й то вже після того, як холодцю мисок із вісім стоїть у льоху та першого дня чекає.
Он що значить ваш “підсвинок”!
Та як же її не любити, коли ні кінь, ні корова, ні вівця, ні коза ніколи вам того не дадуть, що дає вам свиня?!
4. ОСЬ ТІЛЬКИ ЧОГО НЕ ЗАБУВАЙТЕ
Не забувайте того, що найвигідніші свині не прості, а породисті свині…
Прості свині — “необразовані” свині… Годуй його, пічкай його, а воно худе та худе.
А як добре породисту годувати, так так, сатану, рознесе, що лежить, як гарба.
Заводьте, значить, породисті свині.
Є ще одна порода свиней… Це так звані “свині собачі”. Ви їх не розводьте, але коли вам хто скаже, що свині держати невигідно, так ви тоді йому сміливо загніть:
— Іди ти к свиням собачим! Ось для чого такі свині.
