Різні на світі кучі бувають…
Про одну з них дозвольте розказати, бо сама напрохується. Це — Юхим Куча з села Анисового, Олишевського району на Чернігівщині.
Прислала та куча листа до редакції такого змісту:
“Мені, як селянському читачеві “К. і П.”, дуже дивно стало, що це надумавсь т. Остап Вишня з своїми мистецькими силуетами.
Перші силуети про Анатоля Петрицького та інші я та мої товариші читали з великим задоволенням, поки обридли. Мистецькі силуети виходять в кожному числі “К. і П.”, і кожний з них вихваляє того чи іншого народного артиста. Читаючи ці силуети, мимоволі постає питання: невже це народний театр Радянського Союзу дійшов такої високої культурної височини за короткий час, що не має ні одного погануватого артиста й режисера. Адже на весь державний апарат зараз звертається багато уваги, а скільки в ньому є бюрократизму та мошенства (підкреслення мо є.— О. В.)”.
Це ще нічого. Послухайте далі:
“Остап Вишня підряд хвалить усіх народних артистів. Може, коли про артистів закінчить, то буде хвалить суфлерів, продавців квитків, підмітайлів та різних чистильщиків (підкреслення моє.— О. В.)”.
Бачите, яка куча?
Цій кучі хочеться, щоб писали тільки про “бюрократів”. та про “мошенників”.
Ця куча не припускає, що в нас і в апараті, і в інших галузях є хороші робітники і хороша робота.
Ви подивіться, з яким презирством куча говорить про “суфлерів”, про “підмітайлів”, та про “чистильщиків”…
Для кучі вони не люди, про них писати не можна.
Отака куча…
Хочеться вам, Кучо, щоб писали тільки про бюрократів, про мошенників та дурнів? Не турбуйтесь. Не забуваємо.
