Що може іноді вийти, як не додумає хтось, хоч би він був окрвиконкомом
Окрвиконком на Поділлі виробив правила про роботу сільрад і райвиконкомів, де зазначено такий-о порядок: коли селянинові треба звернутися з котроюсь справою до сільради, то він не має права зайти до голови або до секретаря й перебалакати, а повинен раніш написати заяву, заплатити канцелярійний збір і подати ту заяву на розгляд.
Виробив і послав. Послав — одержали. Одержали — вивісили.
Вивісили наказ, повісили, значить (нічого, брат, не зробиш, треба!), і:
“Без докладу не заходити!” У “кабінеті” — голова.
У томутаки “кабінеті” біля голови й секретар.
У томутаки “кабінеті” біля дверей цеберка з водою.
У томутаки “кабінеті” біля цеберки сторож.
І в тому ж таки “кабінеті” біля дверей і Рябко.
Усе як слід…
А Горпинин півень, зозулястий отой, що, — ну й бодай же він тобі був здох, та ніякій тобі курці проходу не дасть, — так той, кажу, півень у Степанидиному городі в горосі, стерво, сидить та ще й кукурікає!
— І та й не здох би ж він тобі, стерво собаче! І скільки ж я просила, скільки ж я й молила: не пускайте, кумасю, свого зозулястого, бо горох у мене волохатий, а він же ну до зернятка ж виклює! Біжи, Йванько, викишкай! Та наполохай, щоб тіні він нашого городу боявсь!
Біжить Ванько:
— А киса! А киса! Здохло б воно тобі! Та грудкою тільки кидь!
Та по голівці тільки лясь! І нема півня…
— А, так ти, страмнюча, півнів нищить?! Воно ж курча, а в тебе ж семеро дітей! Та замість вигнати по-хорошому — грудкою?! В острозі сидітимеш! Я тебе запечу!
І в сільраду!..
— Півня, Кіндрате Семеновичу, Степанидин Ванько грудкою вбив! А там же і півень як картина! Напишіть же таку бамагу, щоб її в Сибіряку, бо не прощу я їй того ніколи в світі!..
— Ви, гражданко, не пріться в присутственне мєсто, як, приміром, свиня в хлів! Не видите хіба-разлі, що без докладу не заходити?
— Куди?! В розправу?!
— Не в розправу, а в сільськой Совіт! Це вам во-первих — раз! А вдруге — два, когда дєло ймєїте, то напишіть прошення та приліпіть марку!
— За півня?! У мене вбили та ще й марку?! Та…
— А так расматрюваться ваша жалоба не будіть! Марок слід наліпить…
— Мене скривджено, а я ще й “наліпить”! А не діждеш, щоб я тобі ліпила! Мені наліпи… Ось…
…І майнуло перед начальством таке місце, що на йому ніхто ніколи ніяких марок не ліпив…
Що це значить?
1) Дискредитація, зневага тая влади;
2) Образа при виконанні службових обов’язків.
Бо й справді, хіба ж таки пристало голові сільради на таке-о дивитися хоч би й у Горпини?..
А винуватий окрвиконком, бо не подумав…
