1
Готувалися в одному колгоспі садити кукурудзу.
Взимку правління колгоспу разом із партійною організацією та з колгоспним активом ретельно вивчили й проробили постанови партії і уряду про кукурудзу.
Відбулися загальні збори колгоспників, де детально обговорили справи про збільшення земельної площі під кукурудзу й ухвалили, замість колишніх, що сіяли, 70 га кукурудзи, посадити цього року 600 гектарів.
Голова колгоспу з бригадирами відвідали Марка Остаповича Озерного, проконсультувалися в нього, як вирощувати кукурудзу.
В колгоспі організовано було семінари по кукурудзі, куди запросили знатну кукурудзоводку Євгенію Долинюк, яка поділилася з колгоспниками своїм досвідом викохувати кукурудзу.
Одне слово, в колгоспі підготувалися до посіву кукурудзи якнайсерйозніше й найкраще.
Доярки, підкидаючи в кормушки січку, заспокоювали своїх корівок.
— Не журись, — говорили, — Трояндо! Наступної зими веселіше позиратимеш! Знаєш, як пахне силос із кукурудзи? Як вино “Перлина степу”! Силосовані качани молочновоскової зрілості? Не куштувала? Маринований виноград їла? Ще смачніше! Та не дивись на мене так печально! Їж поки що січку! Не довго вже тобі страждати! 600 гектарів кукурудзи! Розумієш?! Як жалько, що ти, Трояндо, не розумієш! Покуштуєш, зрозумієш! Ремиґай!
Дід-бугаєзнавець ремствував:
— Його, диявола, і на житній соломі не здержиш!.. А що з ним буде, як йому молочновоскової кукурудзи даси?! Рішить він мене, хамлет, істинне слово, рішить! Не бугай, а гаспид! Тигра! Пр-р-риймись!
Свинарка Катя прибігла До правління колгоспу з радісним криком:
— Волга опоросилась! Аж сімнадцятеро! 11 свинок, 6 кабанчиків! Це вона почула, що в нас 600 га кукурудзи!.. На кукурудзяну дерть — піддала! Уррра!
Настрій у колгоспників повеселішав. Птахарка баба Вустя, глядячи курей, котора з яйцем, раптом заспівала:
Сватай мене, серденьку, вийду я…
Дід-бугаєзнавець підслухав і єхидно запитав:
— А на який цвинтар сватів засилати? Дивись — заспівала?! Не буде баба дівкою, — не рипи деркачем! Деркач — не соловейко!
Баба зніяковіла, впустила курку, вхопила півня і, скрикнувши: “Дивись, і цей з яйцем!”, — сплюнула й перехрестилась.
2
Садили кукурудзу квадратногніздовим способом. По зябі. Вчасно вологу закрили, провели як слід культивацію, старанно на квадрати розмаркирували. Квадрати вийшли все’дно, як у підручнику з геометрії. Садили кукурудзосаджалками.
Посадили. Легенько зітхнули. На другий день дощ. Майський, обкладний, тихий. Під такий дощ у маю спиться навіть головам колгоспів, навіть агрономам. А секретарі райкомів починають усміхатися до своїх дружин, помічають, що їхні дружини ще нічого собі.
Один секретар райкому під такий майський дощ подивився на дружину та й каже:
— Дивись! Та ти в мене вроді блондинка!
— Отакої. Я в тебе дванадцять літ блондинка!
— Хіба? А торік я ж сам помічав, як кукурудза в районі погоріла, — ти вроді була чорна, брюнетка!
— Та то тобі здалося!
— Могло бути! А дітки як наші вчаться? Чи здорові вони в нас? Скільки це Андрійкові? Ага… пригадав! Він тоді народився, як мене за буряки пісочили! Того літа зовсім дощів не було…
…Велике діло дощ у маю… Кукурудза посходила.
З
Тепер, як ви знаєте, папери не в пошані. Паперовий бюрократизм виживаємо. Тепер телефони. А телефонний бюрократизм це ж не паперовий, а це телефонний. Це — не вмер, а це — задавило.
Ну, от, значить, так.
Із області — в район:
— Як із кукурудзою? Негайно під вашу особисту відповідальність, терміново, молнією, виконання в ноль-ноль — скільки посадили, як зійшла, який процент не зійшло.
Із района в МТС:
— Як із кукурудзою? Негайно і т. д…
Із МТС голові колгоспу:
— Як із кукурудзою? І т. д. …
Голова колгоспу до бригадира:
— Як із кукурудзою? І т. д.
Бригадир до Петька:
— Петько! Катай до тітки Параски на поле, спитай, як там воно, скільки процентів не зійшло? Та одним духом.
— Дайте коня, дядю! Я — верхи!
— Коня йому? А верхи на дубця, та галопом мені! Канахвета куплю!
— Е, купите! Той раз, як аж за могилу бігав, казали, що канахветів дасте, а дали?
— За всі рази цей раз одержиш! Катай! Пішло знизу.
Петько бригадирові:
— Тітка Параска казали, що зійшла!
— Скільки процентів зійшло, казала?
— Казала!
— Як казала?
— Тітка Параска нагримали: “А трясця його знає, скільки там тих процентів? Усе зійшло! Повилазило тобі: усе, бач он, зеленіє!”
Бригадир голові колгоспу:
— Усе зійшло! Сто процентів!
Голова до МТС:
— Схожість сто процентів!
МТС до району:
— Схожість сто процентів!
Район до області:
— Схожість сто процентів! Доложіть Петрові Петровичу, що цього року район не підкачає!
Область у центр. І т. д. …
За кілька часу телефон зверху вниз:
— Прорвали? Знизу вверх:
— Прорвали! Залишили по дві рослини в гнізді!
Зверху вниз:
— Розпушили? Вздовж і впоперек?
Знизу вверх:
— Розпушили! І вздовж і впоперек!
Щоправда, тітка Параска гримнула Петькові: “Скажи, що не тільки вздовж і впоперек, а ще й навскоси розпушили! І доки ти мене, харцизе, мучитимеш?”
— Та це хіба я? Це — дядько бригадир требують! Але цього в телефонограму не вставили.
4
Восени, коли зібрали кукурудзу, вийшло… по вісім центнерів з гектара…
Тоді зверху вниз грім:
— Що? Як? Яким чином?! Чому?
До Параски:
— Та ти ж казала, що сто процентів?!
— А я знаю, скільки тих процентів?! Зеленіло!
— Та по ямках же ж видно, що мінімум тридцять процентів порожні. Не сходила в них кукурудза!
— А я знаю?! Зеленіло ніби добре!
Восени доярка говорила корові Троянді:
— І цю зиму, Трояндочко, щодо кукурудзи тугувато! Ну, може, на той рік! Не сумуй, голубочко! Мені теж не легше…
Свинарка Катя схлипувала в кулак:
— Продали, Волго, твоїх поросяток! Що поробиш — кормів обмаль!
І тільки дід-бугаєзнавець не дуже сумував.
— Переймись, дияволе! — гримав він на бугая. — Поживу ще я біля тебе! Не задавиш, бо й цю зиму на житній січці…
А один секретар райкому говорив дружині:
— Чорна ти якась! Ти ж блондинка ніби в мене?!
Дружина махнула рукою:
— А вже яка є, така й є. Он уже й Вася в школу пішов.
— Хіба? — здивувався секретар.
