Демонстрував оце в Харкові свою роботу ляльковий театр, що його сюди привезли учні Межигірського художнього технікуму. Демонстрував на “Плузі” в Сельбуді, в Держдрамі. Говорили про його, дискутували. Кажуть, що й актори Держдрами щиро його вітали. Всі ніби прийшли до висновку, що корисна воно штука, що його на селах дуже можна використати як театр революційної сатири, що він дуже зручний, портативний і на селах, на хуторах дуже б іздався для агітаційної мети. Межигірці вже довший час працюють з тим театром на селі і великий мають успіх, хоч п’єски, що їх вони демонструють, не можна сказати, щоб були досконалі. Беруться межигірці й ляльки робити, й інструктувати в цій справі ті установи (політосвітні), які б нею зацікавились. Нема ж у нас по всіх селах та хуторах театрів. Нема нічого. Вуфку має дати кіно на село, сто ш т у к, чи що… Сто кіно — це капля в морі, а чекати, доки кіно розкине свою мережу на селі,— довгенько. Помешкання для театру — штука дорога, а ляльковий театр коштує 15 карбованців!
А потрапить такий театр на село, на селі завжди знайдеться гострий хлопчина з комсомольців і такого може дати через “ляльку” чосу куркулеві, чи попові, чи “начальству” (коли перехилить більш, як треба!), що аж-аж-аж!
Байдужість, по-нашому, в цій справі ні до чого!
Адже пишуть, що РРФСР (Москва чи Ленінград) відроджує в себе такий театр в столиці, для столичного глядача…
Значить, він чогось варт?! Видовисько дуже добре…
Через отаку чудернацьку “ляльку” дуже й дуже можна багатьох до розуму довести…
Репертуар? Життя само репертуар…
