Ні, таки хоч що ви там не говоріть, а країна ми дуууже відстала.
У хвості ми, товариші, плентаємось, і у довжелезнім хвості…
Проти закордону, звичайно.
Ох і відстали ж! Років, мабуть, на п’ятсот!
Бомби там у 125 пудів вагою роблять, та в два сажні завдовжки, та на сажень завширшки… Гахне тая бомбочка — й десятисажнева яма вам…
Танки там уже літають. Має така “танька” дванадцять кулеметів і дві гармати. Пишуть, що п’ятдесят таких “цяцьок” одним нальотом можуть зруйнувати дощенту такі міста, як Нью-Йорк, Париж або Лондон.
Ну та це ще нічого. Це їм потрібне, бо вони, всі оті держави, дай бог їм здоров’я, — всі вони проти війни, всі вони пацифісти і всі вони в одну душу за “відновлення зруйнованого війною світового господарства”.
А само собою розуміється, що без танка та без бомби на сто двадцять п’ять пудів народного господарства не відновиш.
Ми — головорізи, ми — шибеники, у нас нема нічого святого, ми — злодії, так що нам зазирати, власне, нема чого на їхні танки.
Бо коли всі ті пацифісти сунуться “відновляти” наше господарство, все ‘дно яка-небудь сотня з якої-небудь тердивізії крикне:
— Дайош літательную таньку!
І “дайош”… І буде та “танька” літати в нас… Та ще дивитиметься “козарлюга” в “багатирці” на неї, ляпатиме рукою по “таньці”:
— Що, голубочко, залетіла?! Єто тобі не Америка! У нас зсадимо, брат, швидко…
Так що танки матимемо, коли буде в їх потреба…
Цікавіше інше.
Візьмім, приміром, Англію.
Ось-ось там влада буде в руках робітничної партії… Макдональд за прем’єра, інші “робітники” теки різні порозбирають… І що ж?
А те, що не встигла робітнича партія перевагу на виборах дістати, Макдональд зразу до короля і стук-стук:
— Ваша величність, пожалуйте лорда! І товаришам по перу, хоч по маленькому…
От що значить англійці. А ми?
Сім років самі державою правимо, сім років повновладні хазяї.
— А хто в нас править?!
— Товариш Петровський!
— А хто він такий?
— Робітник-металіст!
— А ще хто?
— Товариш Чубар!
— А хто він такий?
— Робітник-металіст!
Або (ще краще):
— Хто?
— Одинець!
— Хто він?
— Селянин!
— Маєтковий стан?
— Свита, вибійчані штани, капелюха, кошик і ціпок! Ну що за влада?!
Та дать йому моментально “лорда”! Хіба нам шкода, чи що?!
Дать йому й лорда, й графа, й дона, й фона, й пера. Хай тоді поміряються з нами…
Це найголовніше, по-моєму, завдання VIII з’їзду Рад!
