Один погонич, як надумався помирати, побажав, щоб його віднесли до верблюдів – хотів побачити їх востаннє і попрощатись.
От принесли його до верблюдів, прощається він з ними та й каже:
– Верблюди, я багато працював, заробляв з вами – велике спасибі вам за все. То подякуйте ж і ви мені та пробачте, як чимось вас образив.
– Господарю! – відповіли верблюди.– За добро тобі ми вдячні і пробачаємо образи, тільки одного тобі не пробачимо й не забудемо – ти завжди ставив поперед нас дурного осла, щоб він нас вів!
