Був один хлопець. Ще йому було три роки, а він не знав боятися. Іде в ліс на тріски, а йому кажуть:
— Не йди, синку, бо напудишся!
— А я не боюся,— каже він.
Як підріс, пішов служити. Просить чоловіка:
— Ґаздо, научіть мене боятися та буду у вас служити!
Ґазда пристав. Вечором послав хлопця на хлів спати. А на тім хліві щось пуджало. Вранці звідує ґазда:
— Чи ти не боявся?
— Ні!
Лишив хлопець ґазду, пішов до другого.
— Чи ви научите мене боятися?
— Навчу.
Пішли орати на діл. А там стояли два стовпи, а на них висіли розбійники. Ґазда зарубав сокиру в одного стовпа і лишив. Вечором дома каже:
— Но, хлопче, забули ми топір на ділу.
— Я принесу.
— Не йди, бо напудишся.
— Я не боюся.
Побіг хлопець і хоче брати топір, а мертвий повішеник проговорив:
— Ой, небоже, що я би пив!
— Та як тобі подати води?
— Зачерпни у шапку і подай на жерді.
Хлопець так і зробив. І другий повішеник закликав на нього:
— Ой, небоже, що би-м пив!
І хлопець зачерпнув у шапку води і на жерді подав йому. І повішеники подарували хлопцеві палицю і міх.
Повернувся хлопець додому. Звідує його ґазда, чи не боявся.
— Не боявся! — і розповів ґазді, що з ним було.
Лишив він ґазду і пішов у військо. А у царя був один бурок. І хлопець стояв на варті біля того бурка. Вночі приходить чорт.
— Іди геть, бо я тебе задушу!
— Ти мене?! Я дістав наказ тут стояти, то й буду стояти!
Чорт збоявся і втік. У пеклі розповів, що за хлопець стоїть на варті біля бурка. Зібралися чорти і почали хлопця страшити. Айбо хлопець не боїться. Загойкав на міх:
— Міше, бери їх!
Міх зав’язався. А хлопець закричав па палицю:
— Палице, бий!
І палиця почала бити. Чорти ячать і просять:
— Підпишемо контракт, що сюди більше не прийдемо.
І підписали контракт кров’ю з перста. І пішов хлопець по цімрях. Увидів старого царя — ще був живий, не задушений. Пішов до молодого царя і сказав:
— Ідіть у бурок і візьміть свого нянька.
Узяли старого царя. Хлопець передав їм контракт, підписаний чортами. Звідує його молодий цар:
— Що ти за се хочеш?
— Научіть мене боятися.
— Коли ти не боявся чортів, то як я тебе научу боятися?!
Цар написав письмо: коли би хлопець десь умер, то мають його по-царськи поховати. Узяв хлопець письмо і йде світом. Міх і палиця на руках. І дійшов так далеко, що уже би йти під землю. Виломив собі страпату галузу і з нею спустився на той світ. Видить: всі чорти тут. Чорти переглянулися: то він! Варять пшеницю у котлі. Старший його звідує:
— Чого ти сюди прийшов?
— Я знаю, чого. Дайте мені сю галузку замочити у котел.
Чорти не дають. Айбо хлопець імився за міх — і чорти зразу дозволили. Замочив галузку — і вся пшениця імилася на галузку. І з тою галузкою хлопець піднявся на сей світ. Потряс галузкою — і з пшениці зробилися вівці.
Жене хлопець вівці полониною. У видів золоті ворота. Відоперлися ворота — і вівці побігли у ті ворота. То були ворота на небо.
Зажурився хлопець, що залишився без овець. Вийняв із тайстри ошийок і їсть. Далі пішов до криниці напитися води. Ліг, сперся на руки і хоче пити води. А під листом ворухнулася жаба. І він напудився і вмер.
Пастухи знайшли царську картку і передали цареві своєї держави. І хлопця поховали по-царськи.
(1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)