Був один багатій, він одягався у порфиру [верхній одяг з коштовної червоної тканини] і висон [тонкий білий одяг] і бенкетував щодня. Був також один убогий, на ім’я Лазар, який лежав біля брами багача, вкритий ранами. Він бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси приходили і лизали його рани.
Помер убогий, і був віднесений ангелами до Раю.
Помер багач, і поховали його. І ось, терплячи муки у пеклі, він підняв очі свої і побачив здалеку Авраама і Лазаря з ним і став волати:
– Отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
Але Авраам сказав йому:
– Чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло, отже тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само і звідти до нас не переходять.
Тоді колишній багач сказав Авраамові:
– Так благаю тебе, отче, пошли Лазаря у дім батька мого. Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
Авраам відповів йому:
– У них є Мойсей і пророки (тобто Святе Писання); нехай слухають їх.
Він же заперечив Авраамові:
Ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
Тоді Авраам сказав йому:
Якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто із мертвих воскрес, не повірять.
(2 оцінок, середнє: 4,50 із 5)