Якось світом пішла чутка, буцімто в одному далекому селищі з’явилася дивовижна й нікому не відома тварина. Захоплені думкою про цю істоту, люди посунули до того селища й заповзялися шукати. Щодня ходили вони в гори, видивляючись різноманітні незвичні сліди, проте нічого не знаходили. Аж раптом місцеві мешканці розповіли, ніби в самісіньких хащах, захованих посеред гір, подеколи лунають чиїсь важкі кроки, а потому на землі лишаються величезні відбитки стоп…
Мова про таку чудасію блискавично розлетілася по всьому світі, й ласі до пригод мандрівники посунули до химерного селища з особливим завзяттям! Звісно, туди відразу проклали гарну дорогу, а тамтешні мешканці залюбки стали приймати в себе пожильців – звісно, за помірну платню. Оповіді про таємниче чудовисько безперестанку переходили з уст до уст, набуваючи нових подробить, однак… побачити диво-тварину нікому так і не вдалося! А тим часом старійшини селища посміювались у пишні вуса:
– Тю, дурні! Нема в нас ніякого чудовиська й не було ніколи! Просто ми дуже вправно підробляли сліди й розповсюджували чутки, і завдяки цьому наше селище стало заможним, а люди не знають злиднів!
