Якось один корабель потрапив у шторм і потонув. Усі пасажири загинули, крім одного чоловіка, якого зрештою викинуло на безлюдний острів. Отямившись, неборака заповзявся молитися про порятунок і вдивлятися в обрій, чи не плине хтось йому на допомогу.
Однак час минав, рятувати чоловіка ніхто не квапився, тож довелося йому з уламків корабля спорудити хижу, щоби захиститися від стихії і зберегти свої нечисленні речі. Та одного дня, повернувшись із полювання, неборака з жахом побачив, що його нова оселя горить ясним полум’ям, а те полум’я куриться в небо чорним димом!
Охоплений відчаєм, чоловік заридав ридма і плакав доти, доки не заснув.
А рано вранці його розбудили звуки корабля, що наближався до острова. Невдовзі чоловіка помітили й забрали на палубу.
– Звідки ви дізналися, що я тут? – запитав він у рятівників.
– Ми побачили твою сигнальну ватру, – відказали вони.
Отож, людина легко зневірюється, якщо її спіткало лихо. Утім, ніколи не можна опускати руки!
