Якось провалився віслючок у колодязь і почав лементувати, закликаючи на допомогу. Господар почув його лемент і примчав рятувати, але зробити нічого не зміг, бо витягти тваринку з такої глибочіні було просто неможливо.
Тоді господар вирішив так: «Мій віслюк уже старий, так чи сяк йому лишилося недовго, тим паче мені давно вже кортіло придбати нову худобину. Та й колодязь зовсім сухий – треба його засипати і викопати новий. То чому б не вбити відразу двох зайців: засипати колодязь і закопати віслюка?..»
Аби не гаяти часу даремно, він тут-таки покликав сусідів, і ті, побравшись за лопати, гуртом заповзялися скидати в колодязь землю. Віслючок, звісно, змикитив, що й до чого, і почав голосити на всю горлянку, але люди не зважали і продовжували свою справу.
Невдовзі тваринка замовкла. А коли господар зазирнув у колодязь, то побачив неймовірну картину! Струшуючи зі спини землю і приминаючи її ногами, віслючок поступово рухався вгору. Незабаром, на превеликий подив селян, він вистрибнув із колодязя й опинився на волі!
