У давні часи жив в Індії багатий і могутній раджа [князь].
Одного разу раджа сильно захворів. З усіх кінців великої країни з’їхалися до палацу знамениті лікарі, але ніхто не міг допомогти раджі. Хворий з кожним днем відчував себе гірше і гірше.
Якось раз прийшов до палацу один старець і сказав раджі;
– Я можу вилікувати тебе, але за це ти повинен будеш дати мені рівно стільки золота, скільки важить твій найбільший слон.
Раджа поклявся дати старцю після свого одужання рівно стільки золота, скільки важить найбільший слон.
Через кілька днів раджа був здоровий. Настав день розплати зі старцем. Але тут виникло питання: де взяти такі величезні ваги, на яких можна було б зважити найбільшого слона раджі і потім відважити стільки ж золота? Згідно з указом раджі з усіх кінців Індії були скликані до палацу всі вчені і мудреці. Велику нагороду обіцяв раджа тому, хто придумає такі ваги, на яких можна зважити великого слона і золото.
Три дні і три ночі думали вчені мудреці, але так нічого і не придумали.
На четвертий день до палацу підійшов якийсь бідняк і попросив доповісти раджі, що він один, без ваг, може зважити будь-якого слона і потім відважити стільки ж золота.
Палацова варта побила бідного чоловіка і вигнала за ворота.
«Раз вже придворні вчені і мудреці нічого не змогли придумати, то що може зробити цей брудний жебрак!» – міркували стражники.
Раджа почув шум, викликав до себе начальника палацової варти і запитав, чому кричать у дворі.
– О великий раджа, – доповів начальник варти, – тільки що приходив якийсь брудний безумець і заявив, що він один, без ваг, зуміє зважити вашого найбільшого слона і потім рівно стільки ж відважити золота. Це, звичайно, брехун. Ну, ми і прогнали його геть з двору.
Раджа наказав негайно повернути і привести до нього ту людину. Наказ був тут же виконаний.
Раджа привітно зустрів бідного чоловіка, а потім запитав його, хто він і що йому треба.
– Я перевізник, – відповів незнайомець, – перевожу на своєму баркасі людей з одного берега священної річки Ганг на другий і цим заробляю мізерний прожиток своїй сім’ї. Можна легко і просто зважити вашого великого слона, а потім відважити рівно стільки ж золота.
– Як же ти це зробиш? – запитав зраділий раджа.
– Великий раджа, – відповів перевізник, – зараз ви самі все побачите. Накажіть тільки погоничу проводити вашого великого слона до берега річки, де прив’язаний мій баркас.
Раджа наказав виконати прохання перевізника. Сам раджа в супроводі вчених і мудреців також попрямував подивитися це надзвичайне видовище.
Ось привели слона на берег річки, і перевізник попросив погонича завести його на баркас.
Коли слон зійшов на баркас, то баркас під величезним тягарем слона занурився майже до країв в воду. Перевізник взяв крейду, зайшов в воду і провів крейдою по зовнішньому борту баркаса риску якраз в тому місці, де вода торкалася борту. Потім слона вивели з баркаса на берег, і перевізник сказав:
– Тепер накажіть вантажити в баркас золото.
Стали носити в баркас злитки золота і носили до тих пір, поки баркас знову не занурився в воду по білу риску на борту.
– Ось тепер золота стільки ж, скільки важить слон, – сказав перевізник.
Всі, хто бачив це, були вражені кмітливістю і винахідливістю бідного перевізник. А великий раджа наказав своєму скарбнику видати перевізнику в нагороду десять тисяч золотих рупій і запросив його до палацу.
