Жив у селі чоловік на ймення Алі Мухамед. І був той Алі Мухамед хоч і дуже розумний, але небагатий.
Нічого дивного: адже голова, як і рука, набирає силу в роботі. А самі розумієте, скільки треба попрацювати головою, щоб тиждень прожити за мідяк.
Кажуть, що Алі Мухамед щодня купував на базарі сім коржиків.
Сусід його Адам-хан, багатий на гроші, а не на розум, якось поцікавився, навіщо бідному чоловікові кожного дня стільки коржиків.
Алі Мухамед відповів так:
– Два в борг даю, двома борг сплачую, одного для людей бережу, одним од людей бережусь, а одного сам їм. Ясно?
– Ясно?
– Не дуже.
Алі Мухамед розтлумачив:
– Два в борг даю – дітей годую, підростуть – віддадуть. Двома борг сплачую – батькові й матері віддаю. Одного для людей бережу – друзів частую. Одним од людей бережусь – собаку годую, щоб дім стеріг. А вже одного сам з’їдаю.
