Сон Герасима: Казка

Чоловік поставив будинок і поклав до нього спати трьох хлопців. Поклав їх на три кути й чекає, що котрому буде снитися.

Іванові снилося, що буде з нього швець. Михайлові снилося — буде з нього кравець. Питає няньо наймолодшого:

— А що тобі снилося?

Він говорить:

— Няньку, мені не снилося нічого.

Отець на це йому каже:

— Як ото нічого тобі не снилося? Коли снилося тим двом, то й тобі мусило що-небудь снитися.

А хлопець знову:

— Няньку, мені не снилося нічого.

Узяв сокиру й хотів своєму синові відтяти голову за те, що не каже, що йому снилося. А його мамка заплакала:

— Чоловіче, не знімай йому голову, а неси його в ліс, то не буде й тобі гріха, а звірина його з’їсть.

Чоловік послухав жінку і поніс хлопця в темний ліс. І пустив живого. А хлопець мав так з дев’ять років. Вибрався він з лісу і дійшов до державної дороги. Сів серед дороги й спочиває. їде цар у колясці зі своєю донькою, котра також мала дев’ять років. Цар об’їздить хлопця на дорозі, а дівчина говорить:

— Няньку, візьміть сього хлопчика для мене, аби мені не було нудно.

Цар коні спинив і покликав хлопця:

— Хлопче, ходи до мене та скажи мені, як прозиваєшся?

— Я прозиваюся Гарасим.

А цар питає далі:

— Чому ти, Гарасиме, ходиш блудячи по таких далеких краях?

А хлопець сказав:

— Зате ходжу, бо не сказав нянькові, що мені снилося, а він мене поніс у густий ліс і пустив, аби мене з’їв звір.

А цар питає:

— А мені розповіси, що тобі снилося?

А хлопець каже:

— Нянько не такий великий, як ви, та не розповів я йому, то й вам не розповім!

Цар тільки сказав хлопцеві:

— Йди долі з кочії. Не повезу тебе, коли не скажеш, що тобі снилося.

А царська дівчина просить:

— Няньку, не женіть його з кочії. Та не снилося ж йому не знати що.

Цар відвернувся і не сказав хлопцеві нічого. Як приїхали додому, хлопчик бавився з царською донькою. А через три дні прийшло цареві у голову знову спитати:

— Хлопче, скажи мені, що тобі снилося. Як не скажеш, накажу відтяти тобі голову.

— Відтинайте мені голову, а я не скажу. Мій нянько не такий великий, як ви, та не сказав я йому, то й вам не розповім!

І дівчина була дуже рада. Хлопця не підговорювала, а сказала своєму нянькові:

— Няньку мій дорогий, не відтинай йому голову, а заклади його в мур, та він там умре, та не будеш мати за нього гріха.

У царя була лиш ота єдина дитина, і він її послухав. Закликав мурників [1] і дав хлопця замурувати. А коли мурники обкладали Герасима, дівчина їх просила:

— Лишіть ви мені сліпі двері й таке місце, аби хлопець міг посидіти й лягти. Аби не стояв навіки.

Мурники послухали дівчину і все так зробили, як вона наказала. А дівчина носила Гарасимові три рази на день їсти й подавала йому в оті сліпі двері так, що ніхто не бачив. І так вона його годувала одинадцять років.

А в одинадцятім році поганський цар пише листа її нянькові, що починає з ним війну. Закінчує листа поганський цар так:

«Як ото вгадаєш, що я тобі пришлю,— не починаю з тобою війну».

І прислав йому красну палицю, котра була зроблена у фабриці. І переказав йому, щоб угадав: котрий кінець од кореня, а котрий од вершка. Та коли не вгадає, то почне з ним війну. Дівчина слухає оті накази, що поганський цар написав, і приносить Гарасимові полуденок у мур та подає йому, а Гарасим питає:

— Маріко, що чути нового?

Це він її спитав раз за одинадцять років, відколи був у мурі. А Марійка сказала:

— Недобре, бо поганський цар виголосив нянькові війну. І прислав йому палицю, аби вгадав, котрий кінець від вершка, а котрий від кореня. Як не вгадає, то починає з ним війну.

І Гарасим каже:

— Йди додому та ляж спати. А як устанеш, скажи нянькові, що тобі снилося: най понесе палицю на воду. Та котрим кінцем буде вниз за водою, той буде од вершка, а другий — од кореня.

Цар так і зробив, як йому говорила дівчина… І вгадав та послав поганинові-цареві.

А поганин дуже розсердився і послав йому три лошата одної шерсті, одної масті, однаково великі, щоб вій угадав, котре лоша молодше, котре середуще, а котре старше.

Цар дуже зажурився і розказує своїй доньці, яка на нього біда впала. А дівчина зібралася з полуденком до Гарасима й подає йому полуденок. Гарасим питає:

— Маріко, що нового?

— Ой, є нове, бо поганин-цар прислав нянькові три однакові лошата й наказав угадати, котре молодше, котре середуще і котре старше.

Гарасим каже:

— Ото мале діло. Йди додому та лягай спати: та скажи нянькові, що тобі снилося, аби поклав три посудини і в кожну посудину їсти. В одну — кукурудзу, в другу — овес, а в третю — молоко. До кукурудзи прийде старше, до вівса — середуще, а до молока — молодше лоша.

Цар усе те виконав, що казала дівчина. Так і було: до кожної посудини прийшло лоша і почало їсти. Так цар і написав поганинові, котре лоша старше, котре середуще і котре молодше.

Поганин ще гірше розсердився і написав листа цареві:

«Коли ти такий мудрий, то вистріли зі сходу на захід у той час, коли я простягну свою виделку до тарілки. Вистріли так, аби мені влучив у палець».

Цар дуже зажурився:

— Ось тепер біда!— каже він доньці.

А донька взяла полуденок і зібралася до Гарасима.

— Що, Маріко, нового?

— Негаразд, велика біда, бо поганин прислав листа, аби нянько вистрілив зі сходу на захід, коли той простягне виделку до тарілки, і щоб влучив йому в палець.

Каже Гарасим:

— Іди додому спати і скажи нянькові, що то ніхто не годен зробити, лиш той хлопець, котрого ви замурували у мур того й того року.

Цар дуже пожалів, що він такого хлопця дав закласти у мур, аби там загинув. Закликав мурників і наказав їм розібрати мур, щоб на прах Гарасима не впала ні одна цеглина.

Мурники розбирають і дуже уважають, щоб на прах Гарасима не впала цеглина. Розбирають і бачать, що там ие прах, а стоїть такий хлопець, який уже ледве вміщається в мур. І скоро дали знати цареві. Цар прислав одежу, прислав голяра, щоб хлопця обстригли, поголили і красно його вбрали. І прийшов Гарасим до царя. Цар поклав на нього свою корону і сказав:

— Царюй вже ти віднині.

І віддав за Гарасима свою доньку, оту котра його годувала в мурі. І тоді Гарасим розказав цареві свій сон:

— Мені снилося, що я візьму царську доньку і на своїй шаблі буду нести царську голову.

Він зробив собі дерев’яну гармату, щоб із неї бити в ту хвилину, коли поганин скаже стріляти зі сходу на захід. І коли прийшла ота хвилина, Гарасим вистрілив зі своєї гармати й вибив поганинові виделку з руки й руку відбив. А поганин дуже розсердився й написав:

«Приходь до мене в гості. Чи ти поїси те, що я тобі накладу? Як ні — то злою смертю загинеш».

І Гарасим убрався як цар, запріг коні й зі своїм слугою подорожує до поганина. Іде він дорогою і під’їхав до води, бачить: чоловік п’є воду. Сперед нього вода, а за ним нема води.

Спинився Гарасим, побачивши таке, і дуже дивується що то за чоловік. А чоловік оглянувся:

— Чого ти дивуєшся, що я воду п’ю? А я не дивуюся що цар вистрілив та відбив поганинові руку.

А Гарасим сказав:

— Ото був я і йду до поганина на гостину.

А чоловік питає:

— Чи йти й мені з вами? Чи буде там дещо випити:1

— Буде, буде. Лиш ти ходи, Перепийводо!

Ідуть уже троє. Бачать вони: на однім полі оре дванадцять плугів, а за тими плугами ходить чоловік і все бороздя поїдає. Знову спинився Гарасим і дивується:

— Як може чоловік стільки їсти?

Оглянувся на Гарасима Сирозем і сказав:

— Чого дивуєшся? А я не дивуюся, як цар вистрілив та відбив поганинові руку.

Гарасим сказав:

— Та ото я був. їду до поганина на гостину.

— А Сирозем питає:

— Чи йти й мені з вами — буде там що їсти?

— Ходи, буде досить їсти.

І йдуть вони вже вчотирьох. Йдуть і бачать: чотири купи дров горять, а межи ними чоловік гріється, айбо йому ще дуже холодно, бо то — Мороз. І вони дуже дивуються. А чоловік оглянувся:

— Чого дивуєтеся, що чоловік змерз? А я не дивуюся, що цар стрілив зі сходу на захід і поганинові вибив виделку і руку відбив.

Гарасим сказав:

— Ото був я.

— Та куди ти йдеш?

— Йду до поганина на гостину.

— Чи йти й мені з вами? Чи буде там дещо поморозити?

— Ходи, буде!

І дорожать далі: Гарасим зі слугою і три леви — велетні. Усіх п’ятеро. І бачать вони: ступає з гори на гору чоловік Валигора. І дуже дивуються, що то за чоловік. А чоловік обернувся й каже:

— Ти з такого дивуєшся? Я не дивуюся, що цар вистрілив зі сходу на захід і відбив поганинові руку.

Гарасим каже:

— Ото був я і їду до поганина на гостину.

— Чи йти і мені з вами?

— Ходи!

І зібралися вони й заходять у поганську державу. А в тій державі набито м’яса обабіч дороги — і все сире. Леви і просять, що дуже голодні. Гарасим дозволив їм їсти. Вони з’їли, що знайшли у рівчаках і по дорогах. їли, пили, курили — і ще їм замало. Приходять вони до поганина й кажуть:

— Давай ще, бо того, що ти нам приготував, не досить.

А він більше їм не дав нічого, лиш сказав Гарасимові:

— Як твій слуга принесе води з криниці скорше, ніж моя служниця, то добре. Як ні — втратиш державу.

У поганина була служниця-повітруля [2], що літала. Взяла кухоль і полетіла по воду. А Гарасимів слуга сидів у хижі та дивився у вікно. Коли побачив, що поганинова служниця коло криниці, відчинив вікно і простяг руку та служницю притис, а другою рукою взяв кухоль та заніс до хижі.

Тоді їм дали на спання залізну хижу, і там їх поганин замкнув. Закликав слуг, щоб обклали хижу соломою і дровами й запалили, аби всі згоріли. І так розпекли хижу, що Гарасим не міг далі удержатися. Одяг на нім почав горіти. І гримнув на Мороза:

— Уставай, Морозе, бо велика біда — горимо!

А Мороз устав, зняв із себе шкуру, потрусив нею — й вогонь погас, лиш іній вкрив стіни. А слуги, що піддували вогонь, померзли.

Рано поганин устав і жене служницю, щоб ішла принести кістки від Гарасима і від левів. Служниця взяла ключ і відімкнула залізну хижу. Дивиться, а вони собі сплять. Скоро повернулася й каже поганинові-царевї:

— Не згоріли, лиш сплять собі.

А вони тим часом устали й приходять до поганина. Гарасим витяг свою шаблю і відтяв поганинові голову. Настромив на шаблю і йде з левами у свою країну.

Прийшов додому, й добре потім жив із своєю жоною, і царював, доки не вмер.
____________________

[1] Мурник — муляр

[2] Повітруля — русалка

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобалась казка чи оповідання? Поділіться з друзями!
Категорії казки "Сон Герасима":
Залишити відповідь

Читати казку "Сон Герасима" українською мовою на сайті Proza онлайн: найкращі народні казки для дітей та дорослих. Повчальні казки для хлопчиків та дівчаток для читання у дитячому садку, школі або на ніч.