Одна дівчинка пішла з дому в ліс.
У лісі вона заблукала і почала шукати стежку додому, та не знайшла, а прийшла до якоїсь хатинки в лісі.
Двері були відчинені. Вона подивилась у двері, бачить – у хатинці нікого немає, і увійшла.
У тій хатинці жили три ведмеді. Один ведмідь був батько, звали його Михайло Іванович. Він був великий та волохатий. Другою була ведмедиха. Вона була трохи менша, і звали її Настасія Петрівна. Третім було маленьке ведмежатко, і звали його Мишутка. Ведмедів не було вдома, вони пішли гуляти по лісу.
У хатинці було дві кімнати: одна – їдальня, друга – спальня. Дівчинка увійшла в їдальню і побачила на столі три миски з юшкою. Перша миска, дуже велика, була Михайла Івановича. Друга миска, трохи менша, була Настасії Петрівни; третя, синенька мисочка, була Мишутчина. Біля кожної миски лежала ложка: велика, середня й маленька.
Дівчинка взяла найбільшу ложку й покуштувала з найбільшої миски, потім узяла середню ложку й покуштувала з середньої миски; потім узяла маленьку ложечку й покуштувала з синенької мисочки, і Мишутчина юшка здалася їй найсмачнішою.
Дівчинка захотіла сісти і бачить біля стола три стільці: один великий – Михайла Івановича, другий трохи менший – Настасії Петрівни і третій маленький, з синенькою подушечкою, – Мишутчин. Вона вилізла на великий стілець і впала; потім сіла на середній стілець – на ньому було незручно; потім сіла на маленький стільчик і засміялася – так було добре. Вона взяла синеньку мисочку на коліна й почала їсти. З’їла всю юшку й стала гойдатися на стільчику.
Стільчик проломився, і вона впала на підлогу.
Вона встала, підняла стільчик і пішла в другу кімнату. Там стояло три ліжка: одне велике – Михайла Івановича, друге середнє – Настасії Петрівни, а третє маленьке – Мишутчине. Дівчинка лягла у велике – було занадто просторо; лягла в середнє – було занадто високо; лягла в маленьке – ліжечко було їй саме враз, і вона заснула.
А ведмеді прийшли додому голодні й захотіли обідати.
Великий ведмідь узяв свою миску, подивився і заревів страшним голосом:
– Хто їв з моєї миски?
Настасія Петрівна подивилася на свою миску і заревла не так голосно:
– Хто їв з моєї миски?
А Мишутка побачив свою порожню мисочку і запищав тоненьким голосом:
– Хто їв з моєї миски і все виїв?
Михайло Іванович глянув на свій стілець і заревів страшним голосом:
– Хто сидів на моєму стільці і зсунув його з місця?
Настасія Петрівна глянула на свій стілець і заревла не так голосно:
– Хто сидів на моєму стільці і зсунув його з місця?
Мишутка глянув на свій поламаний стільчик і пропищав:
– Хто сидів на моєму стільці і поламав його?
Ведмеді прийшли в другу кімнату.
– Хто лягав на мою постіль і зім’яв її? – заревів Михайло Іванович страшним голосом.
– Хто лягав на мою постіль і зім’яв її? – заревла Настасія Петрівна не так голосно.
А Мишутка підставив ослінчик, поліз у своє ліжечко й запищав тоненьким голосом:
– Хто лягав на мою постіль?..
І раптом він побачив дівчинку й заверещав так, ніби його різали:
– Ось вона! Держи! Держи! Ось вона! Ай-я-яй! держи!
Він хотів її вкусити. Дівчинка розплющила очі, побачила ведмедів і кинулася до вікна. Вікно було відчинене, вона вистрибнула у вікно і втекла.
І ведмеді не наздогнали її.
