Є у ставу біла квітка – водяна лілея. Росте вона собі в воді. Радісно розкриває свої пелюсточки до сонця.
Сідає на білу квітку метелик. Хоче переночувати, бо вже вечір наближається.
Раптом квітка говорить:
– Лети, метелику, шукай собі інших квіток, бо я лягаю вночі спати під водою.
– Чому? – дивується метелик.
– Бо в мене там, під водою, м’яка постіль.
Склала біла лілея пелюсточки й тихо пішла спочивати під воду. А метелик полетів на берег.
