Маленькій Яринці треба рано-рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся:
– Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати і йти до школи.
– Це подушка в тебе ледача, – відповів дідусь.
– А що ж їй зробити, щоб не була ледачою?
– Знаю я таємницю, – пошепки сказав дідусь. – Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря, добре вибий її кулачками – вона й не буде ледачою.
– Справді? – зраділа Яринка. – Я завтра так і зроблю.
Ще дуже рано, а треба збиратись до школи. Не хочеться вставати Яринці, але ж треба нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити!
Схопилась Яринка, швиденько одяглася, взяла подушку, винесла на подвір’я, поклала на лавку – та кулачками її, кулачками.
Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко – та й умиватися. А дідусь у вуса посміхається.
