Хлопчик сидів біля відчиненого вікна й пускав мильні бульбашки. Вони були легкі, красиві. Сонечко грало на бульбашках всіма кольорами веселки: жовтим, синім, зеленим, оранжевим, фіолетовим… Легенький вітерець підхоплював бульбашки, й вони летіли над квітником, над кущами бузку. їм хотілося піднятися вище за дерева, та ледве торкалися листя – вони лопались.
А одна велика Мильна Бульбашка, підхоплена вітром, полетіла у синє небо. Побачила Мильну Бульбашку Ластівка, полинула до неї, летить поруч і дивується:
– Яке на вас гарне плаття! Яка ви красива! Ви чарівна пташка!
– Так, я чарівна пташка,– згорда відповіла Бульбашка.– Поглянь, одежа на мені веселкою грає.
Доторкнулася Ластівка до одежі – Мильна Бульбашка лопнула.
– Де ж це вона поділась, та чарівна пташка? – здивувалася Ластівка. Тільки бризки полетіли.
