П’ятирічна дівчинка Ніна йшла з дому в дитячий садок.
На стежці, якою йшла Ніна, сидів великий білий гусак. А поруч з ним сиділо з десяток менших гусей і десятків зо три гусенят.
Ніна з острахом глянула на гусака. Який він великий і страшний, який у нього довгий дзьоб.
Боязко оглядаючись, Ніна зійшла зі стежки, щоб обминути гусака. А гусак підняв голову, зашипів, підбіг до Ніни й ущипнув її за ногу. Гуси весело ґелґотіли.
Ніна заплакала і втекла додому.
Вона розповіла мамі про те, як на неї напав гусак.
Мама сказала Ніні:
– Не треба боятися, він і не нападатиме. Дивись на нього сміливо, йди на нього, не обминай.
Ніна знову пішла тією ж стежкою. На стежці сидів гусак, а поруч з ним – гуси й гусенята.
Ніна сміливо глянула на гусака. Гусак сидів на стежці і ніби ждав, що ж воно буде.
А Ніна все йшла до нього і йшла стежкою й дивилася сміливо, думаючи: не боюсь я тебе, гусаче.
Гусак злякався, зійшов з стежки, побіг, оглядаючись, по траві, а за ним побігли гуси й гусенята.
А Ніна сміливо йшла стежкою.
Гуси про щось тривожно заґелґотіли.
