Уночі була хурделиця. Намело кучугури снігу. Рано-вранці у школу йшло троє дітей – Юрко, Михайлик і Ніна. Всюди коло хат з’явилися люди. Відкидали лопатами сніг, прокладали доріжки.
Ось хатина бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного двору. Нікого не видно.
– Як же бабуся до криниці вийде? Снігу ж скільки, – сказав Юрко.
– Давайте протопчемо стежку від хати до криниці! – порадив Михайлик.
Діти увійшли на бабусине подвір’я. Йшли по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було дуже важко. А від хати до воріт – трохи легше. Пройшли раз, два, три рази. Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до криниці.
Спітнілі, стомлені, радісні діти йшли до школи. Вони думали: ось бабуся Марія вийшла з хати. Побачила стежку. Радіє…
