У бібліотеці на полиці стояли поруч дві книги. Одна – в шкіряній оправі, назву тиснено золотими літерами. Це книга про Великого Завойовника. Друга – в тонкій сіренькій обкладинці. Цо книга про Плугатаря й Сіяча.
– Люди стають розумні завдяки тому, що читають мене. Якби не було Завойовників, не було б ні Могутності, ні Слави.
Книга про Плугатаря і Сіяча й питає:
– А де той Завойовник, про якого ти розповідаєш? Про якого Завойовника в тебе написано?
– Він пройшов увесь світ. Перед чим тремтіли народи. Він спалив тисячу міст і підкорив сто народів.
– А де ж він тепер?
– Книга про Великого Завойовника мовчала.
– А я знаю, де твій Завойовник, – каже книга про Плугатаря й Сіяча. – Він зогнив у землі. А мої Плугатар і Сіяч живуть вічно.
