Раз кравець ішов лісом. Його і напав вовк та й питає: «Хто ти?» — «Кравець». — «Ну, поший мені кожух, а то з’їм». А кравець каже: «Лягай, я зміряю».
Вовк ліг, а кравець як зачав його пороти аршином… Узяв та й хвіст одірвав. Ото і кожух вовкові!
Лежав, лежав вовк, днів три оклигав. І зібралось раз вовків багато та й пішли до чоловіка овець красти. А у нього здорово двір обгороджений. Вони усе один на одного лягають. Лягали, поки аж рівна куча стала із стіною. А куций вовк на споді (той, що кравець хвіст одірвав). А хазяїн вийшов надвір та як чхне. «Ачхи!»
А куций вовк думав, що то він каже: «Аршин!» Та як пручнувся зі споду, а вовки усі як заторохтіли та й повбивалися. А куций утік в ліс.
