Вийшла одного разу гірська миша прогулятися і зустріла на дорозі міську мишку. Розговорилися миші і дуже сподобалися одна одній. З того дня стали вони нерозлучними подругами.
Каже якось раз гірська миша міський:
– Сестричко, дорогенька, ти, напевно, сита по горло міськими стравами. Підемо до мене, я пригощу тебе на славу! Скуштуєш свіжих овочів, соковитих ягід і фруктів!
Зраділа міська миша і, не роздумуючи, погодилася. Привела гірська миша подругу в свою нірку, дістала з комори земляні горіхи, солодку картоплю, різні ягоди, стала пригощати гостю. І так догодила міській мишці, що та одразу ж покликала гірську мишу до себе покуштувати сала, цукру та печива. А гірська миша рада-радісінька, що їй видався випадок поїсти дорогих міських ласощів.
На другий день пустилася гірська миша в дорогу. Її подруга жила в підвалі магазину, і у неї завжди було вдосталь всякої смачної їжі. Миші поговорили про те про се, вилізли з підвалу, закусили сальцем, цукру погризли. Наїлася-натішилася гірська миша. Раптом бачить: стоїть в кутку великий глиняний чан.
– Сестричко, а сестричко, – гукнула вона подружку, – а там що, в чані?
– У чані? Масло. Смачне, жирне, тільки багато його не вип’єш. Спробуй, коли маєш бажання!
Вже так наїлася гірська миша, що далі нікуди, та як не скуштувати масла? Попросила вона подружку міцно-приміцно тримати її зубами за хвіст, сама полізла в чан. А масло жовте, прозоре, все дно як на долоні видно.
Висить миша на власному хвості, ніби на мотузці, масло п’є. Напилася і знову просить подружку:
– Витягни мене наверх! Не можу я більше масла пити! Витягла її міська миша і каже:
– Давай, сестро, заберемося звідси по-доброму, а то як би не сталося біди – чорний кіт неподалік гуляє!
– Не бійся, – відповідає гірська миша, – дуже хочеться мені ще масла попити! Дуже воно мені засмакувало!
Передихнула і знову в чан полізла. А міська миша на краю чана сидить, подружку за хвіст тримає.
Раптом відчинилися двері, і на порозі з’явився величезний чорний кіт.
Міська миша як закричить:
– Ой, сестро, вилазь швидше! – і випустила з зубів хвіст подружки.
«Плюх!» Це гірська миша в масло сіла. І виплисти не змогла – дуже вже важка стала. Так і потонула.
