У сусідстві з попом жив чоловік зі своєю жінкою, що звалася Параскою. Краса молодиці не давала попові чистої години – дивився на неї, як кіт на солонину. Якось він підлантрував, коли чоловіка вдома не було, і прийшов до сусідки. Посидів та й каже:
– Мене бог прислав до тебе, Параско, бо ти ангел небесний.
А жінка сміється:
– У мене є чоловік, а у вас – пані добродзійка. Не грішіть, папотче!
– У неділю відмолю усі гріхи, Парасочко,– витягнув із кишені півоко горілки, ковбасу, калач.
Почастував Параску, а на прощання їй сказав:
– Коли чоловік знову піде з дому, ти стань на поріг і голосно кашляни. Я не спізнюся, Парасочко…
Параска так покашлювала мало не щоднини, а піп топтав стежку до її хати з горілкою та медівниками. Та через якийсь час молодиця про все розповіла своєму чоловікові. Той дуже розсердився:
– Я навчу бородатого, як шастати до чужих жінок! Слухай, Параско, що зробимо: я ніби піду на ярмарок, на третє село, але через годину буду тут. Покашляй…
Чоловік поїхав. Молодиця вийшла на поріг.
– Кахи-кахи!
– Йду-йду, моя Парасочко,– відізвався піп.
Схопив горілку, калач, ковбасу і бігцем до сусідки. Розклав добро на столі й почав її знову частувати. Але хвіртка – скри-и-ип! Параска сплеснула в долоні:
– Йой, панотчику, чоловік вернувся!..
– Сховай мене, Парасочко, бо він мене обскубе!
– Залізайте у піч!
Піп пропхався У порожню піч. А Параска закрила його і сіла на лаву.
Чоловік приніс два околоти, відкрив затулу на печі й засунув їх туди. Запалив солому, а панотець у гвалт:
– А-а-а!
– То що там реве? – спитав чоловік.
– Це я, панотець.
– А чого туди залізли?
– Нечиста сила устромила.
– Ану, вилізайте!
Виліз піп з бідою. Трясеться, як у пропасниці. Чоловік дав йому позавуш, потягнув до ванькирка:
– Отут жорна, а тут – кукурудза, і маєте її пожорнити, бо я вас опоруганю перед усім селом. Зрозуміли?
– Ой, зрозумів, газдо.
– Тоді – до роботи!
Піп жорнив три дні й три ночі. Весь був червоний, як буряк. Чоловік і жінка спали, а хата аж двигтіла від жорен. Третьої ночі, вже над ранок, піп розбудив господаря:
– Я все пожорпив.
Тоді чоловік вивів панотця надвір, дав йому ще копанця і зачинив за собою двері.
Минув деякий час. Одного дня Параска вийшла за поріг і почала кашляти:
– Кахи-кахи!
Піп почув і каже:
– Ба що, молодичко, натеребилась кукурудзи і знов хочеш, аби я зжорнив? Нема дурних!
І після того чоловік спокійно їздив собі з дому.
