Жили колись дві кішки, дві подружки. Були вони нерозлучні, скрізь ходили разом і постійно ластилися одна до одної.
Якось уночі, зголоднівши, вони застрибнули через вікно на кухню до одного багатія і побачили на столі м’ясо. Подружки аж замуркотіли від утіхи, схопили кожна по шматку… та й вистрибнули надвір. Раптом одна з них побачила, що у її подруги шматок більший, ніж у неї.
– Давай розділимо м’ясо порівну, – запропонувала вона, а тоді й з’їмо.
Але подружка відповіла:
– З чого б це? У мене великий шматок, а у тебе маленький. Кому який дістався, той нехай такий і їсть.
– Ах так! – розлютилася друга кішка і дряпнула подругу по носі. Та дряпнула її у відповідь і вже за мить вони обидві зчепилися і почали битися й кататися по землі.
Вони й не помітили, що за кущем причаївся шакал.
Втомившись, кішки припинили бійку, але від ненависті не могли навіть дивитися одна на одну.
Тут шакал вийшов з-за куща й запитав:
– Чому ви так посварилися?
– Пане шакале! Вночі, ризикуючи життям, я роздобула великий шматок м’яса, а їй дістався маленький. І вона заперечує проти того, щоб я з’їла свій, чесно здобутий шматок м’яса!
А кішка у якої був маленький шматок, сказала:
– Хіба це чесно? Схопила найбільший шматок – і не хоче ділитися!
Шакал послухав кішок та й говорить:
– Хіба ви не знаєте, що у цих місцях я – суддя? Принесіть ваги, я розділю м’ясо по-справедливості, а заразом і розсуджу, хто з вас правий, а хто винен.
Кішки побігли по ваги та миттю принесли їх.
Шакал сів під деревом і поклав м’ясо на ваги.
– Ох, цей шматок трохи важчий! – і шакал відхопив від великого шматка чималий кусень.
– Гм… все одно, він іще великий… – і він відкусив іще раз. Тепер ваги наче урівноважилися, але шакал ніяк не заспокоювався і по черзі кусав то від одного шматка, то від другого.
Кішки уважно дивилися, як їхнє м’ясо потроху зникає у пащі шакала. І, поки воно не зникло зовсім, сказали:
– Пане суддя! Ми у захваті від вашого суду. Віддайте нам те м’ясо, що залишилося, ми помиримося.
– Пізно! Раніше треба було миритися! Що ж ви, вважаєте, що я оце возився з вами пів ночі і весь ранок, а тепер маю через вас ходити голодний? Ще чого! – і він проковтнув останній шматочок м’яса.
Так і розійшлися кішки ні з чим, не дивлячись одна на одну.
