Якось заєць скликав усіх звірів і сказав:
— Давайте наваримо пива, поставимо його під величезним деревом і спитаємо в тих, хто живе там, на небі, кому бути царем тут, на землі.
Усі погодилися та призначили день.
А вдосвіта того дня заєць посадив на дерево свого брата, також зайця.
От зібралися всі звірі — були тут і слон, і лев, і носоріг, — зварили пиво, поставили його під деревом. Тільки почали пити, а заєць і каже:
— Настав час спитати: кому бути царем тут, на землі?
Підвівся слон і крикнув:
— Ей, ви там, нагорі, на селі наших предків! Кому бути царем тут, на землі?
Але ніхто не відповів згори; стояла тиша.
Тоді заєць сказав:
– Вони не відповідають тобі. Отже, тебе не визнають! І не бути тобі царем!
Піднявся лев і закричав:
— Ей, ви там, нагорі, на селі наших предків! Кому бути царем тут, на землі?
І знову відповіддю було мовчання.
А заєць знову каже:
– І тобі не бути царем!
Тепер уже сам заєць підвівся:
— Це я, заєць, кричу. Кому бути царем тут, на землі?
І почули звірі, як зверху пролунав голос:
— Тобі, шановний заєць, тобі! Ми залишаємо тебе царем, на землі!
Заєць уважно усіх оглянув:
— Тепер ви чули?
І всі погодились. А слон сказав:
— Воістину ти цар, так сказали нам зверху!
Піднялися всі звірі, вклонилися зайцеві — своєму цареві.
І промовив тоді заєць:
– Тепер іди за мною, народе мій!
