Якось багатій спорядив наймита до міста. Повернувшись додому, хлопець повідомив:
– Вам, господарю, переказував вітання пан… Е-е-е… Ой лишенько, як же його звати?.. Поважний такий! А щоб він був здоровий!.. Забув прізвище…
– Хіба так важко запам’ятати? – обурився нетерплячий хазяїн. – Пригадуй швидше!
Парубок замислено почухав потилицю:
– Щось, наче, на пташку схоже.
– Синицький?
– Ні, – впевнено захитав головою наймит.
– Совицький?
– Не вгадали.
– Мабуть, Горобець.
– Ні, це прізвище неодмінно б запам’ятав. Той пан, якщо не помиляюся, живе на Заріччі. В гості Вас запрошував.
– Так то ж Вербицький!
– О! Правильно!
– Це прізвище, розумнику, на дерево схоже! – розгнівався пан.
– І що? – не розгубився юнак. – Пташки ж на дерева сідають.
