Зловив вовк овечку і пожирав ю так лакомо, що йому кість в горлі застрягла. Мучилось погане вовчище, ходило від звіряти до звіряти і просило, щоби йому хто кість з горла витягнув, за що обіцяло навіть заплату.
Налетів журавель, увидів вовка, умилосердився над ним, вложив йому довгу свою шию в пащу і витягнув кість.
«Заплати ж мені!» — сказав журавель. «Тішся, що я тобі не відгриз твою голову, котру ти мені сам в мій писок встромив», — сказало погане вовчище і побігло в ліс…
Видите, діточки, як то некрасно бути невдячним!
