Жив-був один юнак. Захотілося йому одружитися і звернувся він до батьків за благословенням.
– Добре, синку. – сказав батько. – Я благословлю тебе, і ти зможеш одружитися, але тільки якщо принесеш мені золоту монету, яку заробиш власною працею.
Юнак посміхнувся, подумавши, що з такою умовою він впорається дуже легко – у нього була прихована одна золота монета.
На наступний день він взяв її і приніс батькові. Батько взяв монету і кинув її в річку.
– Ну, батьку, тепер ти мене поблагословиш на шлюб? – запитав хлопець.
– Ні, синку. Я ж казав тобі що ти повинен сам заробити гроші. А цю монету ти не заробив.
Хлопець знизав плечима: звідки батько дізнався правду? Адже ці гроші юнак дійсно не заробив.
На наступний день він попросив золоту монету у своєї матері. Взяв її і відніс батькові. І знову батько кинув золото в річку. Юнак ще більше здивувався, але все-таки запитав:
– Чому ти зробив це? Адже я приніс тобі золоту монету, як ти і просив. Тепер ти поблагословиш мене? І знову батько відмовив синові, сказавши: – Ти не заробив цих грошей.
Задумався юнак. Подумав він, що це може повторюватися довго, а він так і не отримає благословення на весілля. І вирішив він знайти роботу і самому заробити золоту монету. Минуло багато днів і юнак зміг заробити золоту монету своєю власною працею. ЇЇ він і відніс батькові.
Коли батько намірився і цю монету кинути в річку, юнак не втримався – кинувся до нього, перехопив руку і сказав у відчаї:
– Ні, батьку, не роби цього! Я багато днів гнув свою спину, щоб заробити цю монету, а ти так запросто хочеш викинути її в воду!
– Тепер, синку, я благословляю тебе на створення сім’ї. – сказав батько Тепер ти дізнався ціну грошам, які зароблені своєю власною працею і будеш витрачати їх розумно. Так і сталося, юнак одружився і ніколи не пускав гроші на вітер.
