У стародавні часи в графстві Девоншир жила одна старенька – жінка добра і богобоязлива. Одного разу, вже не знаю чому, вона, прокинувшись опівночі, подумала, що настав ранок, піднялася з ліжка, одягнулася. Взяла два кошики, плащ і пішла в сусіднє містечко на закупи.
Вийшовши на луг за селом, вона почула голосний собачий гавкіт, і тієї ж хвилини з кущів вискочив заєць. Він застрибнув на придорожній камінь, підняв мордочку до старенької, поворухнув ротом і подивився на неї, ніби кажучи: “Візьми мене”.
Старенька схопила зайця за вуха, посадила його в один із кошиків, накрила кришкою і пішла далі. Невдовзі на пустельній галявині, що поросла густим бузковим вереском, вона побачила величезного вороного коня, що мчав до неї щодуху. Завмираючи від страху, стара помітила, що цей незвичайний кінь не мав голови і що на ньому сидів потворний вершник з чорним обличчям, з коров’ячою ногою і з гострими ріжками, що стирчали з боків його маленької шапочки. З-під могутніх копит незвичайного коня летіли блискучі іскри, а слідом за страшним мисливцем мчала зграя величезних псів. Усі вони махали хвостами, кінці яких горіли, мов вогонь. У повітрі відчувався сильний запах сірки.
Стара відразу зрозуміла, що мисливець і його страшні пси вискочили прямо з пекла. Під’їхавши до старої, вершник чемно підняв свою шапочку і запитав у переляканої жінки, чи не бачила вона, куди поскакав сірий заєць. Мабуть, стара вирішила, що не гріх обдурити вічного дурисвіта та брехуна, і сміливо відповіла йому, що вона не бачила жодного зайця.
Мисливець повернув коня і поскакав, не запідозривши обману. Коли страшна зграя собак, що мчала за ним, зникла з поля зору і в повітрі зник запах сірки, стара відчула, що заєць почав неспокійно ворушитися в кошику. Вона підняла кришку, звірятко вискочило на землю і на превеликий подив старої жінки перетворилося на молоду красуню в білій сукні.
– Добра жінко, – сказала вона, – я дивуюсь твоїй сміливості і глибоко вдячна тобі за твою доброту. Ти врятувала мене від таких мук, про які тобі не слід знати.
Не лякайся того, що я тобі скажу: я вже давно не живу на землі. За один великий злочин була засуджена вічно втікати від переслідувачів.
Я знала, що зможу позбутися моїх мучителів, тільки опинившись позаду них. Тепер завдяки тобі мені це вдалося, і в нагороду за твою доброту я обіцяю тобі, що всі твої кури цілий рік щодня нестимуть по два яйця і що всі твої корови будуть давати цілий рік по два відра молока на день. Молись за мене, бережися диявола і ходи до церкви. Пам’ятай, що мій і твій ворог розсердиться, дізнавшись, як ти перехитрила його, і знай, що він може з’являтися на землі у любій подобі, крім ягняти та голубки.
Біла дама замовкла і зникла, розтанула, мов дим.
Старенька розбагатіла. Вона стала ще богобоязливішою, ніж була раніше, бо боялася обдуреного нею нечистого.
