Жили колись давно два брати. Жили вони не бідно – батьки залишили синам гарне господарство.
Старший брат був дуже лінивий, любив смачно поїсти, гарно вбратися, а працювати не любив. І одружився він з такою ж ледаркою, як і сам. А молодший брат був працьовитий: навесні, влітку та восени він цілими днями працював у полі, сіяв, вирощував і збирав урожай. Взимку, коли в полі не було чого робити, він ходив у гори за хмизом.
Але як не намагався він працювати – не міг догодити старшому братові та його дружині. Вони дуже боялися, що молодший брат підросте і захоче отримати свою спадщину. Задумали вони, поки він ще молодий, просто вигнати його з дому. Так вони й зробили.
Молодший брат зі сльозами покинув свій рідний дім і пішов, куди очі дивляться.
Далеко від будинку, у горах, він побачив велику галявину і подумав:
“Адже я вмію обробляти землю, чи не оселитися мені тут і чи не засіяти цю галявину?”
Однак він не мав жодних знарядь, щоб обробляти землю.
Тоді молодший брат пішов у ліс, зламав молоде дерево і зробив із нього кілок. Цілий день він старанно копав цим колом землю. Вже руки його були в кривавих мозолях, і він дуже втомився, але робота рухалася повільно.
Раптом кіл натрапив на щось тверде. Молодший брат подумав, що то камінь, і хотів викинути його з поля. Але коли вирив, побачив, що це не камінь, а гарбуз. Звичайний гарбуз.
Раптом гарбуз розкрився, і з нього вискочив маленький маленький дідок, одягнений у все біле. Молодший брат сильно злякався, а дідок ласкаво звернувся до нього:
– Не бійся мене, юначе! Ти вирив чарівний гарбуз. Якщо ти чогось дуже потребуватимеш – хитни цей гарбуз три рази, скажи, що тобі потрібно, і я виконаю твоє бажання. Тільки пам’ятай про одне: того, чого ти не дуже потребуєш, не проси!
Сказавши це, дідок зник у гарбузі, а приголомшений молодший брат застиг на місці. Опам’ятавшись, він вирішив перевірити, чи правду каже білий дідок.
“Що мені зараз найбільше потрібно? – подумав він. – Мені нема чим скопати землю – значить, найпотрібніше мотика”.
І він узяв гарбуз, похитав його тричі і сказав:
– Мені дуже потрібна мотика.
Тільки промовив він ці слова, як побачив біля своїх ніг на землі нову, гарну мотику. Від радості, що в його руках така мотика, у молодшого брата додалося сили, і він одразу взявся до роботи. Незабаром він скопав велику ділянку землі і, напрацювавшись, відчув сильний голод. Тоді він вирішив знову звернутися до чарівного гарбуза. Молодший брат, як і вперше, похитав її тричі і сказав:
– Я дуже хочу їсти. Дайте, будь ласка, мені пару кукурудзяних коржів і кухоль води.
Тільки він промовив ці слова – перед ним з’явилися на тарілці гарячі кукурудзяні коржики і кухоль ключової води. З великим апетитом він з’їв коржики, запив холодною водою і знову взявся до роботи. Працював молодший брат довго. А коли настав вечір, згадав, що й ночувати йому теж нема де. Тоді він попросив у гарбуза курінь для ночівлі. І це його бажання було здійснено.
Отож і залишився молодший брат жити в горах. Він старанно працював і незабаром обзавівся всім необхідним у господарстві.
А старший брат, прогнавши молодшого, продовжував ледарювати і мешкати батьківську спадщину. Не минуло й двох років, як у нього нічого від багатства не лишилося. Настали для нього та його дружини чорні дні. Він спробував було працювати, але нічого не вмів та й не хотів робити. Довелося йому просити милостиню.
Поневіряючись по селищах і містах, він почув, що десь у горах дуже багато живе його молодший брат, і вирішив піти до нього. Ось він побачив маленький, затишний будиночок брата, а довкола великі поля пшениці, кукурудзи та гряди різних овочів.
Молодший брат працював у полі. Побачив він свого старшого брата жебраком, голодним, роздягненим і не повірив своїм очам. Він пожалів брата, повів до себе в дім, нагодував і одяг.
Старший брат спитав молодшого:
І молодший брат розповів йому про чарівний гарбуз.
– Дай мені цей чарівний гарбуз на кілька днів, – попросив старший брат.
– Добре. У мене тепер всього в достатку, і я можу тобі її дати, сказав молодший брат. – Але пам’ятай, що просити можна тільки те, чого дуже потребуєш.
Старший брат схопив чарівний гарбуз і поспішив додому, щоб потішити свою дружину. Вдома він розповів їй про чарівний гарбуз, і вони захотіли скоріше випробувати її силу.
– Ми дуже голодні. Давай спочатку попросимо найкращі страви, – запропонував чоловік.
– Давай попросимо краще срібла, а на срібло можна купити все, що нам заманеться, – заперечила дружина.
– Ти права! – погодився чоловік.
Вони похитували чарівний гарбуз тричі і сказали:
– Дай нам срібла!
Тільки вони промовили ці слова, як перед ними з’явився шмат срібла. Вони зраділи: як легко можна добувати срібло! Попросили ще раз, потім ще раз і багато разів.
І ось срібла в їхньому будинку стало так багато, що вже пройти не можна було. Тоді вони вирішили, що золото краще за срібло, і стали просити золота. Незабаром золото засипало весь будинок, завалило вікна та двері. А старший брат і його дружина все просили гарбуз: “Дай нам золото! Дай нам золото!”
Нарешті, старший брат закричав:
– Дружина! Як же нам сховати краще багатство, щоб люди не побачили і не вкрали його?
Але тільки він промовив ці слова – раптом золото і срібло перетворилися на купи звичайних каменів.
Розгніваний старший брат схопив чарівний гарбуз і щосили кинув додолу. Гарбуз розбився і величезний тигр вискочив із нього.
Старший брат і його дружина з жахом кинулися було тікати, але тікати нікуди – адже й двері та вікна були засипані камінням.
І тигр розтерзав цих лінивих і жадібних людей.
