Мудра черепаха, тітонька свині Бемі, якось пішла, щоб роздобути роги для всіх тварин.
Повернулась черепаха додому, і рано-вранці у дворі у неї загримів барабан.
Потягнулися до черепахи звірі, ніхто не залишився вдома. Від малого до великого, від крихітної мишки до величезного слона — всі були тут. Ті, хто умів жувати, голосно чвакали, ті, у кого були копита, невтомно шкрябали ними землю, юрмилися і ті, хто рве здобич зубами, і ті, хто дряпає ворога кігтями, і ті, хто хвостом своїм пишається.
Вийшла черепаха до звірів честь по честі: заповітний мішок під пахвою. Звірі з повагою дивилися на черепаху.
– Брати мої! – звернулася до звірів черепаха. — Невже ви не бачите, що людський народ завжди бере гору над лісовим народом? А чому, запитаю вас? Та тому, що у людей є списи, луки та стріли, є рушниці та ножі! То невже ж ви відбиватиметеся від людини лише кігтями та зубами, лапами та копитами?! Хіба можемо ми, з нашою мудрістю, дозволити людині знищити нас? Я здобула для вас роги і зараз роздам їх усім. Тільки знайте: страшною смертю помре той, хто наважиться спрямувати свої роги на народженого черепахою!
Після цього черепаха наказала вишикуватися звірам по сім’ям, висипала на землю роги і запропонувала:
— Нехай кожен вибере собі роги до смаку.
Першим підійшов слон і почав приміряти величезні бивні.
Вони й досі прикрашають його.
Потім підійшли леопард, лев та інші гривасті. Вони зневажливо пирхнули:
— Роги надто важкі. Для того щоб захиститися від ворогів, нам цілком вистачає лап, пазурів та іклів.
Підійшла антилопа Соо з усім сімейством. Кожен вибрав собі роги до смаку і поставив їх на голову.
А антилопи Окпене та Одзое попросили у черепахи роги гостріші. Одзое вибрала собі зовсім маленькі, але гостро заточені ріжки.
А свиня Бемі не поспішала, вона спокійно ходила по картопляному полю.
— Кому-кому, а мені рогів вистачить, адже їх роздає моя рідна тітонька.
Через деякий час свиня підійшла до будинку черепахи, але зясувалося, що всі роги скінчилися. Захникала свиня Бемі, а черепаха замислилася:
— Як же ми тебе, доню, забули!
З того часу в наших краях і кажуть: «Про тих, хто поруч, забувають найчастіше».
— Я думала, що мені точно рогів вистачить, раз ти сама їх роздаєш! — невдоволено пробурчала свиня Бемі.
Нема що робити. Взяла черепаха ікла і причепила їх свині під рилом. З того самого дня свиня тільки й робить, що бурчить та риє землю у пошуках рогів.
