Жив собі павич дуже гордий своїм красивим хвостом, який він цілими днями розпушував і всім показував. Він кричав, щоб привернути до себе увагу. Коли фермер покликав його: “Павик! Павик!”, він відвернувся і зробив вигляд, що не чує.
– Ви позбавляєте себе багатьох гарних речей – сказала йому курка – коли фермер кричить: “Павик! або Ціпа-ціпа” значить нам зараз кинуть зерно!
– Мене звуть не Павик – гордо відповів павич. Сидячи на колесі і витягуючи шию, він пронизливим голосом закричав: “Мене звати: “Його хвіст прекрасний, як вранішнє сонце, яке виблискує над горами!”. Це вам зрозуміло? Не називайте мене інакше, бо я виклюю вам очі!”
– Ми ніяк інакше вас звати не будемо! – пообіцяла курка, бо дуже боялася його гострого дзьоба.
У цей момент з лісу прибігла лисиця схопила павича і хотіла вкрасти.
– Допоможіть! – закричав павич – Швидко біжи і скажи коту, щоб визволив мене від лисиці!”.
Курка побігла за кішкою і вигукнула: “Його хвіст прекрасний, як вранішнє сонце, яке виблискує над горами!” тільки що був викрадений лисицею! Швидше біжи врятуй його!
– Кого викрала лисиця? – запитав кіт – Хто це, чорт забирай, може бути: ” Його хвіст прекрасний, як вранішнє сонце, яке виблискує над горами!?
– Це павич – сказала курка – Це його нове ім’я і він не хоче, щоб його називали інакше. Але ж біжи, біжи швидше!
– Як нерозумно, – сказав кіт, встаючи – “Я занадто малий, щоб зловити лисицю. Я покличу пса!”
– Але не забувай, що павича слід називати його новим ім’ям. Якщо ти назвеш його інакше він виклює тобі очі!
– Мені це не загрожує – сказав кіт і пішов гукати пса.
Пес спав на сонечку, коли він почув наближення кота, він скочив і шерсть у нього на шиї встало дибки.
– Заспокойся – сказав кіт – Зараз не час мене переслідувати. “Його хвіст прекрасний, як вранішнє сонце, яке виблискує над горами!” був викрадений лисицею.
– Хто це такий “Його хвіст прекрасний, як вранішнє сонце, яке виблискує над горами?” – запитав пес- “Я ніколи не чув цього імені”.
– Це нове ім’я павича – сказав кіт – Якщо ти його назвеш інакше він виклює тобі очі.
– Ну добре – каже, пес – Я не хочу, щоб мені видряпали очі і не хочу витрачати свій час на порятунок пташки з таким довгим ім’ям. Я сходжу за фермером.
Пес побіг до фермера, який косив сіно.
– Хазяїне! – загавкав пес – Його хвіст прекрасний, як вранішнє сонце, яке виблискує над горами! викрав лис!
Фермер недочував тому перепитав: “Кого викрав лис?”
– “Його хвіст прекрасний, як вранішнє сонце, яке виблискує над горами!”- відповів пес.
– Ах!- сказав фермер, хитаючи головою- Я думав ти говориш про цілу родину. Але хто це: “Його хвіст прекрасний, як вранішнє сонце, яке виблискує над горами!?”
– Це павич – сказав пес – Це нове ім’я він дав собі сам. Не можна його називати інакше, бо він виклює вам очі!
– Я скручу йому шию!- вигукнув фермер.
Коли селянин прийшов до нори лисиці, вона вже з’їла павича з усіма його пір’ям.
Коли курка почула новину, вона подумала: “Якби його ім’я було просто “Павик”, він все ще міг би сидіти на колесі у дворі. Якщо одного дня мене викраде лисиця, щоб визволити мене кличте мене просто “Ціпа!”.
– А мене звіть просто Киця – промуркотів кіт зкрутившись зручніше, щоб поспати.
– Кличте мене Флек- сказав пес і пішов перевірити чи готовий обід.
Ця американська історія говорить нам, що відбулося з павичем, який вирішив змінити своє ім’я. І це також для нас урок скромності.
