Жахлива подія, — сказала курка, яка мешкала зовсім в іншому кінці міста, а не там, де трапилась подія. — Жахлива подія в курнику. Я прямо не зважуюсь тепер спати сама. Добре, що нас багато на сідалі.
І вона почала розповідати, та так, що у всіх курок пір’їнки піднялись, а у півня гребінець зморщився. Так, так, істинна правда!
Але ми почнемо спочатку, а почалося все в курнику в іншому кінці міста.
Сонце заходило, і всі курки вже були на сідалі. Одна з них, біла коротконіжка, курка з усіх боків добропорядна і поважна, яка постійно несла належну кількість яєць, зручно вмостившись, почала перед сном чепуритись і розправляти пір’їнки. І ось одна маленька пір’їнка вилетіла й упала на підлогу.
– Бач як полетіла, — сказала курка. — Та дарма, чим більше я чепурюсь, тим роблюся вродливішою!
Це було сказано так, жартома,— курка взагалі була веселої вдачі, але це ніскільки не заважало їй бути, як уже сказано, дуже й дуже добропорядною куркою. З цим вона й заснула.
В курнику було темно. Курки всі сиділи одна біля одної і та, що сиділа поруч з нашою куркою, не спала ще: вона не те щоб навмисне підслуховувала слова сусідки, а, так, слухала впіввуха — так і слід робити, якщо хочеш жити в злагоді з близькими! І ось вона не втерпіла й шепнула іншій своїй сусідці:
– Чула? Я не хочу називати імен, але тут є курка, яка ладна вискубти собі все пір’я, щоб бути вродливою. Коли б я була півнем, то зневажала б її!
Над курками сиділа в гнізді сова з чоловіком та дітками: у сов вуха гострі, і вони не пропустили жодного слова сусідки. Всі сови при цьому посилено водили очима, а совиха махала крилами, наче віялами.
– Т-с-с! Не слухайте, дітки! Втім, ви, звичайно, вже чули? Я теж… Ох! Прямо хоч вуха затуляй. Одна з курок до того з глузду з’їхала, що почала вискубувати собі пір’я прямо на очах у півня!
– Prenes garde aux enfants!* — сказав сова-батько, — Дітям зовсім не варто слухати подібне!
[* Обережно, тут діти (франц.)]
– Треба буде все-таки розповісти про це нашій сусідці сові, вона така приємна особа!
І совиха полетіла до сусідки.
– Пу-гу, пу-гу! — загукали потім обидві сови прямо над сусідньою голуб’ятнею. — Ви чули? Ви чули? Пу-гу! Одна курка вискубла собі все пір’я через півня! Вона замерзне, замерзне до смерті! Якщо ще не замерзла! Пу-гу!
– Тур-тур! Де, де? — затуркотіли голуби.
– На сусідньому дворі! Це майже на моїх очах було! Прямо непристойно й казати про. це, але це істинна правда!
– Віримо, віримо! — сказали голуби й затуркотіли до курок, які сиділи внизу.
– Тур-тур! Одна курка, говорять, навіть дві, вискубли собі все пір’я; щоб привернути до себе увагу півня. Ризикована витівка. Адже можна застудитися і померти, та вони вже й померли!
– Кукуріку! — заспівав півень, злітаючи на паркан.— Прокиньтеся! — В самого очі ще зовсім злипалися від сну, а він уже кричав: — Три курки загинули від нещасливого кохання до півня! Вони вискубли собі все пір’я. Така неприємна історія! Не хочу мовчати про неї! Нехай лине по всьому світу!
– Нехай, нехай! — запищали кажани, закудахкали курки, закричав півень..
– Нехай, нехай!
І історія долинула до того місця, звідки започаткувалась.
– П’ять курок,— розповідалось тут,— вискубли собі все пір’я, щоб показати, хто з них більше схуд від кохання до півня! Потім вони заклювали одна одну до смерті на ганьбу і сором всьому своєму родові і на збиток своїм господарям!
Курка, яка загубила одну пір’їну, звичайно, не впізнала своєї власної історії і, як курка з усіх боків добропорядна, сказала:
– Я зневажаю цих курок! Але таких же багато! Про подібне не можна, однак, мовчати! І я, з свого боку, зроблю все, щоб ця історія потрапила до газет! Нехай вона рознесеться по всьому світу — ці курки і весь їхній рід варті того!
І в газетах дійсно опублікували всю історію, і це істинна правда: одній маленькій пір’їнці зовсім легко перетворитись аж в п’ять курок!
Переклад А. Слинько
