Ішла пантера лісом. У той самий час йшов тим самим лісом ведмідь. Йдуть вони назустріч один одному, і самі того не знають. Зустрілися біля струмка. Перейти струмок можна тільки по стовбуру впавшого дерева.
– Геть з дороги! Геть з дороги! – кричить пантера і встає на стовбур.
– Бач чого захотіла, – каже ведмідь, – сама йди геть з дороги! – І теж встає на стовбур – з протилежного боку.
Зійшлися вони на самій серединці, побилися і обоє попадали у воду. Якось вибралися на берег.
– Я сильніша за всіх! Я сильніша за всіх! – гарчить пантера.
– Нічого подібного! – реве ведмідь.
– Кого це я слабша? Кого це я слабша? – кричить пантера.
– Людини, – відповідає ведмідь.
– Покажи мені її! Покажи мені її! – верещить пантера.
– Ходімо, – реве ведмідь, – покажу тобі людину.
Повів ведмідь пантеру, привів до дороги.
– Тут зачекаємо, – каже ведмідь. Сховалися ведмідь із пантерою в кущах. Почекали трохи – раптом дорогою біжить хлопчик, веселу пісеньку насвистує.
– Це людина? – шепоче пантера.
– Ні, – відповідає ведмідь, – він тільки буде людиною.
Незабаром на дорозі з’явився старий дід . Іде, кульгає, на паличку спирається.
– Це людина? – шепоче пантера.
– Ні, – відповідає ведмідь, – він був людиною.
Ще трохи почекали – йде дорогою молодик. Рушниця на плечі, на боці мисливський ріг.
– Ну, а це людина? – сердиться пантера.
– Людина, – гарчить ведмідь і бігом-бігом у ліс.
Людина дуже здивувалася, коли побачила, що перед нею стоїть пантера, готова кинутися на неї. Вона скинула з плеча рушницю і вистрілила у пантеру, але поспіхом не прицілившись добре і не влучила. Тоді вона засурмила у ріг, і на допомогу їй примчали собаки. Пантера чудом втекла.
За кілька днів знову зустрілися у лісі ведмідь та пантера.
– Ну що, сильніша ти за людину? – Запитав ведмідь.
– Ні, – сказала пантера. – Він зняв з плеча палицю, і з неї вилетіли грім і блискавка. А потім він засурмив у ріг і викликав диявола з чортенятами. Людину не переможеш!
