На пухнастій кульбабці сидів Джмелик. Крильця він звісив аж до землі. Тож настрій мав кепський. А все тому, що був найменший від усіх.
А на галявині змагалися жучки-вусачі Силач і Тягач.
– Я можу підняти ось цей величезний камінь!
– А я – ще більший! – вихвалялися вони.
– Ех… – зітхнув малий.
– Дзінь-дзінь! – заспівали дзвоники.
– Чого зітхаєш, Смугастику? – спитала Фея Бажань і примостилась на блакитній пелюстці.
– Та… – Ось ці вусачі кепкують з мене. Бо я не такий сильний, як вони. Та я ж художник. Нічого важчого за пензлика й відерця з фарбою я не підніму…
– То чого ти сидиш?
– А що мені робити?
– Тренуватися!
Чарівниця плеснула в долоньки. За мить перед мохнатиком з’явилися гантелі.
– Ого! – мало не впав з квітки малюк.
– Це найкращі гантелі в світі! Ось, поглянь. Прорезинені, розбірні. Їх виготовили феї-майстри!
– Ні… нічого не вийде… – знову похнюпився волоханчик. – Тягач та Силач побачать й відберуть!
– А я зроблю їх невидимими!
Фея прошепотіла чарівне слово й спитала:
– Видно гантельки?
– Так!
– Їх будеш бачити лише ти!
– Ого!
– Вони чарівні! – посміхнулася фея й зникла.
Смугастик розправив крильця й заходився фарбувати кульбабку. Та раптом почув:
– А-а-а-а! Я об щось вдарився! – тримався за лапку Силач.
– Не вигадуй! Ти просто боїшся зі мною змагатися!
– Та правду кажу! Прийди, подивися!
– Біжу! – закричав Тягач.
Та як перечепиться через гантелі!
– Аааааа! Ти поставив мені підлапку!
Джмелик почув їхню сварку й сховав гантелі у мишачій нірці. А ввечері почав тренування. Спочатку гантелі здалися дуже важкими. Та з кожною вправою вони ставали легшими, а джмелик сильнішим. На радощах, він злетів над квітучою галявиною, пострибав по калюжах й підтягнувся на павутинці.
Одного разу до лісу залетів буревій. Вітрисько повалив сосну прямісінько перед хатинкою Силача й Тягача. На допомогу злетілися комашки з усього лісу. Та дерево було дуже важке.
– Чекайте! – підлетів Смугастик.
Він схопив сосну й відкотив її подалі.
– Молодець! – заплескали усі.
А Силач і Тягач аж роти пороззявляли.
– Як тобі вдалося стати сильнішим за нас?
– В мене є чарівні гантельки! – підморгнув джмелик Феї Бажань.
– А можна й нам позайматися?
– Звісно!
З того часу вони заприятелювали. А Силач і Тягач більше ніколи ні з кого не глузували.
