Прекрасне слово, правда?
“Дрюк”! Запашне слово. Замашне слово. Одне слово, не слово, а “радість несподівана”…
І коли того слова, а краще, як не самого слова, а того змісту, що в тім слові є, уживати як слід і де слід, багато дечого путнього наробити можна…
Єлисаветська газета “Красний путь” цілу статтю вмістила в числі від 18ХІІ 1923 року. І назва тої статті хароша.
“Побільше уваги до Червоного дрюку” — вона, та стаття, зветься.
Назва дуже, я ж кажу, влучна, але зміст зовсім невдалий. Виявляється, що стаття має на увазі “Червоний д р у к”, пресу тобто, а не д р ю к.
Ну й само собою: конфуз…
Починається стаття так:
“Червоний дрюк виконує велике й відповідальне завдання…”
А прочитавши всю статтю, виходить, що не виконує “д р ю к” завдання…
Коли б він виконував, і виконував як слід, не друкував би “Красний путь” таких статей, а вивчив би мову українську, та не смішив би своїх читачів, бо читачі в нього селяни, вони тою мовою говорять і, прочитавши, скажуть:
— Треба дрюка! І доброго дрюка!
І правильно скажуть.
