(Усмішка)
Плуг…
Думаєте, плуг “Сака” однолемішний, той, що за його ще й досі виплачуєте сільськогосподарському кооперативові? Ні…
Це інший “Плуг”, що не має ні чересла, ні лемеша, ні полиці, ні чепіги і нічого такого іншого…
Це “Плуг” — і не плуг, і машина — й не машина. І оре — й не оре…
Це щось таке не зовсім навіть і зрозуміле…
Чоловіка сто люду. Такого собі звичайнісінького люду, як і ми всі грішні, а коли їх стулити докупи, — виходить “Плуг”…
Отак як подивишся на них: ось “Папаша”, ось Божко, ось Панч, Шевченко, Коляда, Сенченко, Копиленко, Панів, Вражливий і т. д., і т. д…
Сидить, значить, ніби звичайнісінький гурт людей… А хто йде, хто проходить — зразу:
— Дивись! “Плуг”!
Як нарізно — люди! Як укупі — “Плуг”.
І так, розумієте, з 1922 p., з березня місяця, коли після славнозвісного “мугу”… (Це так голова спілки часто говорить: “мугу”), кажу, після того “мугу” народився “Плуг”.
“Мугукнули” разів зо два, зо три — а тоді:
— Що ж, хлопці, робитимемо? А Панів:
— Хто й зна! Щось робитимемо!
— Мугу! Треба щось робити… А Панів:
— Хто й зна! Треба щось робити…
— А що саме робитимемо?
— (Тоненько). Писатимемо. Ось послухайте:
Коли пас я маленьким гусят, Мені сонце всміхалося любо.
— Пас маленьким гусят?
— Пас!
— Сонце всміхалося?
— Всміхалося…
— От і добре! Будете за секретаря. Розпорошились усі. Треба той порох зібрати. Може, що буде! А то, брат, міщанськовласницька напирає…
— (Тоненько). Напирає.
— Пишіть… “Плуг” має на меті об’єднувати розпорошених досі селянських письменників, що, грунтуючись на ідеї…”
— А що таке “ідея”?
— Потім! На вечірках дізнаєтесь… Пишіть…
— Пишу…
— “…на ідеї союзу революційного селянства з пролетаріатом, ідуть разом з останнім до утворення нової соціалістичної культури й ширять ці думки серед селянських мас України без різниці національностей…” Так?
— Хто й зна! Так!
— Треба ініціативної групи…
— Хто й зна…
— Хто ще є такий, що пише?!
— А це хто такий?! Здрастуйте! Хто ви такий?
— Я? Остап Яровий!
— Письменник?
— НІ!
— А може, письменник?! Пишете що-небудь?!
— Пишу. Листа ось батькові написав, щоб гроші на марки прислав.
— Ну от! А кажете, що не пишете…
— А ще хто-небудь є? Щоб із селян?
— Шевченко ще є… Пише.
— Давай сюди!
— Коляда є! Крашаниця є. Сенченко казав, що письменником хоче бути!
— Давай сюди! Підписуйте, ініціативна група. Ходять розпорошені!? Збирайтесь, хлопці! Читай!
— Нема чого читати.
— Пиши й читай………..
Народився “Плуг”………..
І потім у “Вістях”, у відділі “Література й мистецтво”:
